Мойсей ще раз піднявся на гору і ще раз написав десять заповідей на двох кам’яних плитах. Бог знову говорив Мойсеєві на горі: «Народу потрібна святиня для шанування. Побудуй святий намет. Він буде служити пересувним храмом».
І Бог дав Мойсею форму і розміри святого шатра і сказав йому, як все має бути влаштовано зовні та всередині. Цей намет назвав він скинією зібрання, тому що «скинія» означає «пересувний намет». Ізраїльтяни, які не віддали своє золото на відлив теляти, могли тепер його пожертвувати для скинії зібрання. Ті, у кого не було золота, жертвували кольорові хустки або покривала. Вправні майстри спорудили святий намет і влаштували всередині все так, як повелів Мойсеєві Бог.
Там була святая святих: у внутрішній кімнаті стояла скриня, а в ній зберігалися плити з десятьма заповідями. Скриня називалася ковчегом заповіту, тому що Бог заповідями дав народу Новий Заповіт. На цій скрині були зроблені з золота дві фігури ангелів.
Перед ним стояв престол милості, на який сідав Мойсей, коли Бог говорив з ним. Лише Мойсеєві було дозволено входити в святая святих. Перед цією таємною кімнатою знаходилося святе – простір храму для священика. Тут стояв семисвічник, що відповідав семи дням творення і семи рухомим зіркам.
Дві кадильниці поширювали запах ладану в знак принесення жертви. Були покладені дванадцять хлібів як знак дванадцяти колін і одночасно дванадцяти сузір’їв кола зірок на небі.
Стінами намету служили завіси і килими. Намет підтримували дерев’яні колони. Виконуючи Божу волю, Мойсей поставив верховним священиком скинії заповіту свого брата Аарона, а молодшими священиками – його синів.
Зовні перед скинією зібрання стояв жертовник. Кожен день тут спалювалися подячні жертви. Поблизу стояв великий чан з водою. У ньому священики омивали руки, перш ніж зробити жертвоприношення.
Священний намет був влаштований так, що при тривалій мандрівці його легко можна було розібрати. Повернувшись з гори Синай з заповідями, Мойсей зібрав весь народ. Він прочитав заповіді гучним голосом, що проникав до самого серця. Усі поклялися дотримуватися цих заповідей.
Щодень їх читав Аарон, а його сини-священики помагали йому. Тому багато людей скоро вивчили їх на пам’ять. Коли скинія заповіту була повністю готова, відбулися урочистості її освячення. Усі коліна розташувалися біля жертовника. Мойсей з Аароном звершили жертвоприношення. Тоді сталося щось незабутнє: з гори Синай опустилося хмара. Вона стала нерухомим хмарним стовпом над святая святих. Тепер народ не сумнівався: «З нами Бог! Ми більше не будемо молитися ніяким золотим тельцям, а присвятимо всі наші молитви і жертви живому Богові, Який вивів нас з Єгипту».
Святая святих наповнювалася Божественним світлом, коли там перебував Мойсей, щоб говорити з Богом. Так священний намет став знаком Бога з гори Синай. Він завжди супроводжував подорожніх. Завжди, коли треба було знайти нове місце для стоянки, хмара опускалася туди, де потрібно було копати колодязь. На цьому місці ставили священний намет і спокійно розташовувалися табором. Минав час, і хмара знову піднімалась, і тоді всі вже знали: дано знак до продовження подорожі.
