Тижнями народ Ізраїлю чекав повернення Мойсея. А він все не повертався. Багатьом почало здаватися, що він уже й зовсім ніколи не повернеться із цієї загадкової гори. Злий дух Самаель зрадів: «Мойсея немає. Зараз я можу ввести ізраїльтян у спокусу!» В єгипетському храмі вони бачили святого теляти. Він символізував собою знак божества. Самаель вирішив нагадати про це євреям. І Самаелю вдалося вкласти деяким з них у голову думку про те, що їм, як і єгиптянам, потрібне своє золоте теля.
Чоловіки й жінки охоче знімали з себе прикраси. Майстри вилили з них золоте теля і поставили його на кам’яний вівтар. Люди почали запалювати жертовний вогонь і танцювати навколо теляти. Це був якраз сороковий день відтоді, як Мойсей зійшов на гору. Божий голос на прощання сказав Мойсеєві: «Іди вниз до свого народу. Знай! Вони вчинили зло! Вони відлили золоте теля й моляться йому».
На шляху вниз Мойсей зустрів Ісуса Навина. Упродовж усіх цих днів він вірно чекав повернення Мойсея. Вийшовши разом на виступ скелі, вони подивилися вниз, де табором розташувався весь народ. Звідти долинав радісний спів. Мойсей побачив, як чоловіки й жінки водять хороводи навколо золотого теляти. Розгнівавшись, він жбурнув плити із заповідями, і вони розбилися об скелю. Поспішно спустився Мойсей униз. Він мав вигляд розлюченого лева серед людей.
Побачивши його, вони кинулися врізнобіч. Він схопив молот і розбив ущент золоту фігуру. А потім сказав народу: «Ви вчинили великий гріх. Я буду говорити з Богом про те, як можна повернути вас знову на шлях істини та добра. Ви ще не дозріли для того, щоб іти в Ханаан. Мабуть, ви повинні пройти ще через багато випробувань. Тепер ваша подорож триватиме багато років!»
Обличчя Мойсея випромінювало світле сяйво, якого раніше в нього ніхто не бачив. Це сяйво він приніс з гори Синай, де його омило споконвічне світло. Тоді багато людей засоромилися, що за такий короткий час змогли забути свого святого визволителя й побажали замінити Бога Синаю золотим телям.
