Серед ізраїльтян був один відважний воїн на ім’я Ісус Навин. Військовому мистецтву він навчився в єгиптян. Мойсей сказав йому: «Нам скоро треба буде пройти через землю Амалика. Це войовничий народ. Вони, швидше за все, не захочуть по-хорошому нас пропустити у свої землі. Якщо на нас нападуть, ти, Ісусе, будеш нашим разючим мечем. Подбай про те, щоб були озброєні всі чоловіки, здатні носити зброю».
Ісус Навин одразу ж вислав уперед кілька розвідників, щоб запобігти небезпеці, якщо така існує. Повідомлення розвідників підтвердило найгірші побоювання Мойсея: «У декількох годинах шляху звідси нас підстерігає добре замасковане величезне військо амаликитян!» Ісус Навин наказав сурмити в сурми і збирати воїнів. Весь інший народ розташувався на високому пагорбі. Мойсей у супроводі Аарона і слуги піднявся на вершину пагорба, щоб звідти спостерігати за битвою.
Зійшовши нагору, він побачив хмари амаликитян, що насувалися на них. Тоді він підніс до неба руки з благословенним посохом і попросив Бога про допомогу. Увесь той час, поки він тримав руки з палицею піднятими вгору, Ісус Навин і його воїни брали гору над ворогом. Як тільки Мойсей від утоми опускав руки, то починали брати гору амаликитяни. Мойсей попросив Аарона і його слугу: «Підтримайте мої руки!» Аарон і слуга виконали його прохання.
З цього моменту Ісус Навин знову почав перемагати. На заході сонця амаликитяни були розбиті, і троє на вершині пагорба змогли, нарешті, опустити палицю і руки. Народ Ізраїлю міг спокійно продовжити свій шлях. Багато воїнів поклали свої життя в цій важкій битві. Ізраїльтяни викопали в пустелі братську могилу для загиблих. Зі сльозами вдячності поховали їх, присягаючись пам’ятати, що вони врятували народ ціною свого життя.
