У начальника Потифара була дуже красива дружина, але й дуже розпещена. Їй сподобався ставний молодий раб. Коли він наливав вино в її келих, вона гладила його по руці. Одного разу вона сказала домоправителю: «Йосиф повинен бути моїм особистим слугою. Я хочу, щоб він уранці приносив мені сніданок. А коли в мене зберуться гості, він повинен буде і їм прислуговувати». Така прихильність пані до Йосифа тут же викликала заздрість у решти слуг. Дружина Потифара подарувала йому вишитий шовковий одяг, в якому він мав ще більш привабливий вигляд. Йосиф не міг не помітити, що став улюбленцем знатної дами, але він виконував свою роботу з колишньою чемністю і не зловживав її прихильністю.
Якось дружина Потифара запросила своїх знатних подруг до себе на гостину. Перед цим вона запросила кращого цирульника й сказала йому: «Зроби Йосифу найвишуканішу зачіску. Хочу, щоб мої подруги помітили й оцінили, що мені прислуговує найкрасивіший раб у місті». З цієї нагоди Йосифу спеціально пошили ошатний шовковий одяг, вишитий золотими нитками.
Дружина Потифара задумала розіграти справжній спектакль: коли пані зберуться й одна з рабинь заспіває під звуки струн, а вона як господиня почне передавати гостям тарілки з апельсинами і ножами для чищення фруктів, на звук дзвоника увійде Йосиф. Вистава їй удалася. Коли до вітальні увійшов ошатний юнак у всій своїй благородній красі, дами завмерли, як зачаровані. Одна з них не могла відірвати від нього очей і не помітила, як ніж встромився в її палець. Від несподіванки і болю вона випустила тарілку з рук. Йосиф швидко схопив серветку і обернув нею поранений палець. При цьому він заспокоював даму ніжними словами. Повними грації рухами він зібрав черепки у свій кошик і обдарував кожну гостю своєю чарівною посмішкою. Коли він вийшов, подруги одностайно висловили своє захоплення прекрасним слугою. Дружина Потифара була задоволена. Кожна з цих дам охоче купила б Йосифа за двісті срібняків.
Увечері, коли Йосиф ретельно прибрав кімнату, дружина Потифара підійшла до нього й сказала: «Мій дорогий, сьогодні ти мене порадував». Вона обняла його й поцілувала, від чого слуга неймовірно зніяковів і вибіг. Услід йому лунав легковажний сміх господині. У цей момент Йосиф злякано подумав: «Напевно, дружина Потифара в мене закохалася».
Тієї ночі він довго не міг заснути. Тільки під ранок до нього прийшов сон. Він побачив свого батька Якова в жалобній одежі. Батько плакав. Йосиф хотів витерти його сльози, але не міг. Він не міг навіть поворухнути руками, як ніби їх зв’язали. І тут він побачив у себе за спиною дружину Потифара. Це вона міцно стискала його руки своїми руками. Він прокинувся з відчуттям, що повинен остерігатися цієї жінки. Він уже й раніше помічав, що вона не робить відмінності між правдою та брехнею.
Одного разу Потифар проходив повз Йосифову комірчину. Він почув шепіт. Потифар став, прислухався, підняв завісу і запитав: «Що ти тут говориш у тиші самому собі? Ти що чаклуєш?» Йосиф відповів: «Пане, я всі дні молюся Богу, як мене навчив мій батько в Ханаані. Я молюся і про те, щоб Потифар був завжди милостивий до мене». Коли Потифар побачив, що Йосиф побожний у своєму серці, то сказав йому: «Іди зі мною до мого домоуправителя. Відсьогодні ти можеш носити на поясі ключі». Так Йосиф, не дивлячись на свою молодість, став головним помічником урядника. Його обов’язком стало давати розпорядження іншим рабам.
Йосиф намагався триматися від дружини Потифара якнайдалі. Але одного разу вона наказала покликати його до її покою. Він якраз хотів вийти з дому і вже надів червоний плащ. Повертаючись з порога, він подумав: «Напевно, вона дізналася, що я йду в місто, і хоче дати мені якесь доручення». З цією думкою він увійшов до її покою. Вона зустріла його обіймами і хотіла поцілувати. Йосиф, намагаючись вивільнитися з обіймів, сильно відштовхнув її. Його плащ розірвався, і вона впала навзнак на своє ліжко. Плащ залишився в її руках. Дружина Потифара від люті голосно закричала: «Допоможіть, на допомогу! Слуга Йосиф погрожує мені!» Вона до крові роздряпала собі нігтями шию і вклала всю ненависть у крик: «Він душив мене!» Прибігла служниця. Дружина Потифара наказала їй покликати чоловіка. Йому вона з такою ж облудою показала криваві подряпини на шиї і кивнула на розірваний плащ Йосифа. Удавані сльози лилися з її очей. Потифарові нічого не залишалося, як повірити дружині. Його охопив нестримний гнів. Він наказав двом охоронцям знайти в місті невірного слугу і негайно посадити його в царську в’язницю на хліб і воду.
Йосифа грубо затримали на ринковій площі. Воїни схопили його, зв’язали за спиною руки і повели до в’язниці. Так без будь-якої провини Йосиф опинився в темниці. Замість свого шовкового одягу він отримав брудне лахміття.
