Коли купці прийшли з Йосифом в Єгипет, насамперед почали розкладати на ринку свої товари – запашні смоли та прянощі. Двоє купців зайнялися Йосифом. Вони повели його на ринок рабів, щоб там продати в слуги. Біля одного з колодязів вони наказали йому змити із себе пил пустелі. Після цього вручили йому льняну хустку. Він мав обв’язатися нею і закріпити її на стегнах красивим вузлом. Цирульник постриг його пишне волосся й акуратно зачесав. Чим чистіший і красивіший був раб, тим дорожче можна було його продати.
Коли купці прийшли з Йосифом на ринок рабів, то зраділи, що їхній товар серед всіх виглядав найкращим. Вони призначили за нього ціну в двісті срібняків. Стільки міг заплатити тільки дуже багатий покупець. Кожен, хто завітав того дня на ринок, звертав увагу на красиву фігуру Йосифа і на його благородне обличчя. Але коли ці люди дізнавалися ціну, у них пропадало всяке бажання купувати. Раптом з’явився дуже знатний пан у супроводі двох охоронців. Він був одягнений у дорогі шати. Його шолом був прикрашений золотом. Це був Потифар – начальник охоронців фараона (так називали єгипетських царів). Він зупинився недалеко від Йосифа. Його погляд ковзав по виставлених на продаж рабах і раптом зупинився на Йосифі. «Що тут робить цей благородний і прекрасний юнак? Як слуга він був би чудовою прикрасою мого будинку, – подумав Потифар. – Напевно він не був народжений рабом!»
Ця думка спонукала його звернутися до одного з купців: «Звідки в тебе цей хлопець?» Купець дуже зрадів, що з ним заговорив такою знатний пан, і відповів: «Вельмишановний пане, він походить з Ханаану. Він єврей. На ньому немає клейма, яким мітять рабів. Його вперше продають у рабство. У нього ніколи ще не було господаря. Він був вигнаний і проданий з благородного дому». Потифар задумливо мовив: «З Ханаану? Це не в Єгипті. Скільки він коштує?» Купець зауважив, що знатний пан серйозно зацікавлений товаром, і відповів: «Двісті п’ятдесят срібняків, пане!» Потифар подумав і сказав: «Я пропоную тобі двісті. Стільки, скільки в мене зараз із собою. Так чи ні?» Купець знав, що багач довго торгуватись не буде: «Згоден, пане, двісті срібняків і цей раб відтепер належить вам». Тоді пан підійшов до Йосифа і сказав йому: «Як у тебе з єгипетською мовою?» Йосиф схилив голову на знак вітання і відповів: «Єгипет мова ні дуже добре, вчити багато-багато!» Потифара розвеселило те, як юнак перекручує слова. Він дістав гаманець, розплатився з купцями золотими монетами і доручив нового раба двом своїм солдатам. Вони провели його через все місто до величезного кам’яного будинку. Тут Йосифа віддали домоуправителю, який відразу проявив симпатію до нового раба, поставивши його прислужувати за столом. Під час подорожі з купцями Йосиф вивчив усього кілька фраз єгипетському мовою. Це були фрази зі скупого лексикону погоничів верблюдів. У будинку ж Потифара йому довелося чути куди більше нових слів. Так з кожним днем його знання збагачувалися, та й говорити чужою мовою він почав дедалі впевненіше. Йосиф дуже хотів учитися.
