Ісав узяв собі за дружин двох жінок з роду хеттеян, які були ідолопоклонниками. Жінки часто робили жертвопринесення своїм богам, і це дуже засмучувало Ісаака і Ревекку. Ісава ж це не турбувало. У його душі було дуже мало благоговіння перед Господом Богом.
Старіючи, Ісаак почав бачити все гірше і, нарешті, став зовсім незрячим. Але думки його ставали все світліші і багатші. Він багато розмірковував про створення Землі і про рід людський. Коли ж він зрозумів, що жити залишилося йому вже не довго, він сказав: «Сину мій, є такий звичай, що первісток отримує благословення батька і роду. Іди на полювання, підстрель дичину, приготуй для мене смачну страву, принеси мені, і тоді я передам тобі благословення роду!» Ревекка чула ці слова. Вона знала, що замислив Ісаак. Ісав пішов на полювання, а вона прийшла до свого улюбленця Якова і сказала: «Твій батько хоче віддати благословення первородства твоєму братові. Не можна цього допустити. Ісав обіцяв його тобі. Ісаак звелів Ісаву добути на полюванні дичину. Коли Ісав приготує її, вони з’їдять цю страву і Ісаак передасть Ісаву благословення. Тому зроби так, як я тобі скажу: візьми зі стада двох козенят. Я чудово їх приготую, а ти подай цю страву своєму батькові, щоб він передав благословення роду тобі, адже ти купив його у свого брата за сочевичну юшку». А Яків відповів: «Дорога матусю, навряд чи вдасться це зробити. Ми з братом такі різні. Ісав увесь покритий волоссям, а моя шкіра гладенька. Коли мій батько мене обмацає, то вирішить, що я насміхаюся над ним, і прокляне мене». Ревекка відповідала: «Я обв’яжу твої руки шкурою козеняти. Ти одягнеш святковий одяг Ісава. Так ти отримаєш благословення, яке належить тобі».
І Яків зробив так, як порадила йому мати. М’ясо козеняти зварили. Шкуру розрізали і обв’язали нею Якова. Яків приніс до батькового ліжка їжу і сказав: «Батьку, я зробив усе, що ти велів. Я приніс тобі страву з м’яса. Дай мені своє благословення!» А Ісаак відповів: «Підійди до мене, щоб я міг тебе обмацати! Твій голос звучить сьогодні, як голос Якова». Батько провів своєю рукою по шкірі козеняти, і подумав: «Так, це рука Ісава, і запах одягу – це запах Ісава». Він попросив: «Подай мені їжу!» Коли Ісаак поїв, він сказав: «Підійди, мій первістку, ближче до мого ліжка, щоб я міг благословити тебе!» Яків опустився на коліна. І Ісаак благословив його:
«Нехай дасть тобі Господь з роси Небесної і від родючості земної! Хай послужать тобі народи. Хто проклинає тебе – хай буде проклятий, хто благословляє тебе – благословенний!»
Заледве Яків вийшов від Ісаака й переодягнувся, як його брат Ісав повернувся з полювання зі здобиччю. Він приготував страву й приніс її своєму батькові. Своїм звичайним грубим голосом Ісав сказав: «Піднімись, батьку, я приніс тобі дичини, щоб твої руки благословили мене». Ісаак жахнувся від цих слів і заговорив засмучено, спочатку начебто сам з собою: «Так це був усе-таки Яків! Він устиг перед тобою принести мені їжу. Йому я віддав благословення первородства. Він і буде благословенний, адже святе благословення – подібно до клятви і не може бути відібране».
Тоді Ісав закричав і заплакав: «Двічі ошукав мене мій брат. Він забрав у мене первородство і ось тепер забирає ще й благословення!» Ісав упав у таку дику лють, що до нього прийшла страшна думка. Внутрішній голос сказав йому: «Скоро батько помре, і тоді ти зможеш вбити брата Якова!» Ці слова Ісав повторив перед своїми дружинами, а одна зі служниць їх почула і попередила Ревекку про лихі наміри Ісава. Та покликала Якова і сказала йому: «Твій брат хоче вбити тебе. Послухай мене! Тікай до мого брата Лавана в землю Харан. Залишайся там доти, поки не вщухне жага помсти в твоєму братові. Як тільки стане безпечно, я дам тобі про це знати і ти повернешся».
Яків не раз бачив розлюченим свого брата, тому послухався материнської поради. А своєму чоловікові Ревекка сказала: «Дружини Ісава, ідолопоклонниці, завдають нам багато печалі. Яків має піти й узяти дружину з моєї батьківщини. Я посилаю його до мого брата Лавана. Так він не буде сваритися з Ісавом через твоє благословення». Ісаак визнав слушність цієї пропозиції. Він покликав до себе Якова, і благословив його в путь.
