«Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне» (Мф. 18:2,3), – звісно, багато людей сприймають це Ісусове твердження по різному, вишукуючи, які саме дитячі риси Спаситель мав на увазі, але певно всі будуть згодні в тому, що дитячий вік є найбільш сприятливим для пізнання духовних істин. З віком у людини ці можливості зменшуються в силу тих чи інших обставин.
Згодні то згодні, але більшість людей все одно відкладає вирішення духовних питань на більш зрілий вік, багато хто відкладає це на старість, якщо взагалі переймається цими питаннями. А от першого, другого і тим паче третього робити не слід, бо де гарантія, що людина доживе до зрілого віку (тим більше – старості), і її взагалі буде щось там цікавити? Крім того, для пізнання духовних істин потрібен час, бажання їх осягати і банальні сили (ті ж самі розумові), чого часто бракує в зрілому віці (тим паче – у старості).
Загалом ситуацію, в яку потрапляють люди, що вирішили відкласти вирішення духовних питань на більш зрілий вік, можна проілюструвати на прикладі Христової притчі про сіяча: «Вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ» (Лк. 8:5-8).
А тепер перенесемо образи спожиті в притчі в сьогоднішні реалії: «Одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його», – люди за житейськими турботами чи через погану пам’ять, що цілком природно для похилого віку, забувають почуті (прочитані) біблійні істини. «А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи», – почуті, прочитані біблійні стини треба втілювати у власному житті, щоб пересвідчитися в їх дієвості, але де ж взяти сили (і пам’ять), щоб почати втілювати їх? «А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його», – житейський досвід накопичений за багато років часто перешкоджає певній людині приймати біблійні істини, це в молодому віці легко щось сприймати на віру, а з віком людина призвичаюється до своїх суджень, підкріплених власним житейським досвідом і їй дуже важко змінити думку з тих чи інших питань. Навіть якщо на те є бажання.
«Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ», – звісно, і в зрілому віці можна сприйняти духовні цінності, але щоб принести «плід у стократ»… тут дійсно не обійтися без дива Господнього! А підсумувати ці роздуми хотілося б наступними біблійними словами: «Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15,16). Тому «хто має вуха слухати, нехай слухає!» (Лк. 8:8).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Для тих, хто має вуха