Пропонуємо вашій увазі новину, а подалі її біблійну аналогію:
Столтенберг зізнався, що як ексгенсек НАТО найбільше шкодує про ненадання Україні достатньої кількості зброї
Ексгенсек НАТО Єнс Столтенберг шкодує про те, що Україна не отримала достатню кількість зброї перед вторгненням РФ та одразу після його початку.
Столтенберг розповів, що після початку великої війни в Україні зосередився на таких напрямах роботи, як підтримка допомоги Україні, інформування західної громадськості про загрозу з боку путінського режиму та уникнення ядерної війни між РФ і НАТО. Останнє вочевидь заважало реалізації перших двох завдань, зазначає видання…
За його словами, надання летальної зброї Україні було доволі дискусійним питанням, адже більшість членів НАТО побоювалися наслідків такого рішення.
«Я пишаюся тим, що ми зробили, але це було б великою перевагою, якби це почалося раніше. Можливо, це могло навіть запобігти вторгненню чи принаймні значно ускладнило Росії робити те, що вони зробили», – резюмував Столтенберг. (джерело)
Взагалі, по різному можна ставитися до цих слів: чи то дійсно це щирий жаль, чи то чергові добрі слова про ніщо, тобто ми вас любимо і підтримуємо, але нічим не можемо допомогти… Але попри всі мотиви загалом важливий результат: у даному випадку – це ненадання достатньої кількості зброї, що привело до більшої кількості смертей українців. Як цивільних, так і військових, яким вже байдуже, що саме завадило пану Єнсу посприяти переданню Україні більше зброї.
А його жаль (байдуже, щирий чи вдаваний), нагадує слова людей, які свого часу опиняться на Страшному суді ліворуч від Спасителя і підуть у пекло: «Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим; чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили» (Мф. 25:44,45).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Байдуже який жаль