Одного разу Адам з Євою сиділи перед своєю хижкою з галуззя і чекали синів. Тут з’явився Каїн, несучи в руках кілька золотистих яблук, що їх він зірвав з дерева в саду. Він поклав їх на коліна матері. Коли Єва взяла в руки одне яблуко і почала роздивлятися його, з її очей покотилися сльози. Каїн перелякався й запитав: «Матінко, чому Ви плачете? » Та Єва не відповідала. Авель підійшов до неї і стурбовано запитав: «Матусю, чому Ви плачете, коли дивитеся на ці прекрасні яблука?» Єва тихо розпочала свою оповідь: «Такі самі яблука, тільки осяйніші, росли на деревах у небеснім саду. Ваш батько Адам і я жили там, як янголи. Ми могли їсти всілякі плоди в саду, та одне дерево всередині саду було для нас забороненим. Злий дух Люцифер умовив нас зірвати з забороненого дерева яблуко і з’їсти його. Він сказав, що тоді ми станемо подібними до Бога! Ми дозволили йому ввести нас в оману і разом з раєм втратили й небесні плоди». Каїн запитав: «Де цей рай? Я знайду його і зламаю його ворота!» Єва відповіла: «Жодна людина не проникне туди, якщо вона не призначена для цього самим Богом». Авель запитав: «Як можна стати вгідним Богові?» – «Моліться і приносьте жертви, щоб ваші молитви разом з вогнем та димом піднімалися до Отця Небесного. Так нас учили янголи Господні».
Каїн вигукнув: «Коли я розбивав камені для своєї мотики, то помітив, як від них летіли іскри. Я спробую запалити від них земний вогонь». Авель сказав: «Я допоможу тобі вчинити вогняну жертву». Так Каїн уперше розпалив своє власне полум’я. Авель приніс хмизу, аби підтримувати вогонь, та Каїн кидав у вогнище такі великі колоди, що полум’я, звиваючись угору, підпалило поближній ліс! Тоді Адам навчив його, як будувати вівтар з каменю і вгамовувати силу вогню.
