«Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13), – сказав учням Господь наш Ісус Христос напередодні Своїх хресних страждань, тим самим засвідчивши глибину Своєї любові. Не тільки до них, учнів, але і до всього грішного людства… Зокрема до нас з вами.
А хіба Спасителю треба було обов’язково помирати? Хіба не можна було оминути такої страшної і ганебної смерті через розп’яття на хресті? – Подібними питаннями мучилося багато людей упродовж всіх віків, що минули після Христової смерті на хресті. Але уся річ у тім, що Господь Ісус Христос не міг оминути такої смерті, бо велика любов переповнювала Його пречисте серце до занепалого людства, зокрема, до нас з вами: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8).
Збагнути це людським розумом вкрай важко, точніше кажучи, неможливо: «Христос полюбив Церкву i віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята i непорочна» (Еф. 5:25-27). От так пояснював Христову жертву апостол Павло, додаючи: «Тайна ця велика» (Еф. 5:32). Але те, що не може збагнути людський розум, натомість збагне любляче серце: коли когось любиш – тобі нічого не шкода, навіть, якщо потрібно, власного життя – найбільшої земної коштовності, яку Господь вручив нам.
Втім, коли людина свідомо обмінює цю коштовність на інше, вона цим засвідчує, що для неї є щось більше, значуще за її власне життя… І саме це засвідчують численні українські воїни, хлопці і дівчата, чоловіки і жінки, які кладуть власні життя заради більшої цінності, – миру на українській землі. І в них, відомих і безіменних героїв і героїнь, є нині можливість отримати, пізнати більший мир, який обіцяє наш Спаситель: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11:28,29).
Але ці Христові слова стосуються не тільки спочилих, але і живих, яким залишається поки лише мріяти про мир, тобто той стан, який ми навіть не помічали, вважаючи його як цілком буденну річ… Але окрім миру в країні, є і душевний мир, стан спокою, який так само обіцяє всім Господь наш Ісус Христос: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається…» (Ін. 14:27). Звісно, багато хто може скептично поставитися до цієї обіцянки, проте ці слова були сказані Спасителем учням як раз напередодні Своїх хресних страждань, якими Він засвідчив глибину Своєї любові. Не тільки до учнів, але і до всього грішного людства… Зокрема до нас з вами.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Жертва заради любові