- «Замість радості, яка була перед Ним, [Він] перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого». Євреїв 12:2
Дорога до радості – важка дорога. Вона важка для нас, і була не менш важкою для Ісуса. Вона коштувала Йому життя. І може коштувати життя і нам також. «Замість радості, яка була перед Ним, [Він] перетерпів хреста». Спочатку агонія на хресті, а потім небесна радість. Іншого шляху не було.
Радість, яка була перед ним, була багатогранна. Це була радість возз’єднання з Його Отцем. «Радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!» (Псалом 15:11). Це була радість перемоги над гріхом: «Учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величності на висоті» (Євреїв 1:3). Це була радість відновлення божественних прав: «[Він] сів по правиці престолу Божого» (Євреїв12:2). Це була радість прославлення від всіх тих, за кого Він помер: «на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається», – не кажучи вже за мільйони (Луки 15:7). А як щодо нас? Невже Він увійшов у радість, а нас залишив для нещасть? Ні. Перш ніж померти, Він поєднав нашу радість і Свою. Він сказав: «Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!» (Івана 15:11). Він знав, якою буде Його радість, і тому сказав: «щоб радість Моя була в вас». Ми, що повірили в Нього, будемо насолоджуватися такою мірою радості Христа, якою можуть насолоджуватися обмежені людські істоти.
Але дорога до радості буде важкою. Ісус застерігав нас: «Страждання зазнаєте в світі» (Івана 16:33). «Учень не більший за вчителя … Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його» (Івана 10:24-25). «Декому з вас заподіють і смерть. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти» (Луки 21:16-17). Таку дорогу пройшов Ісус, і це дорога до радості – Його радості, що восторжествувала в нас. Ось чому тепер і наша радість досконала.
Так само, як сподівання радості допомогли Христу перетерпіти хрест, так і наше сподівання радості дає нам силу страждати разом з Ним. Ісус підготував нас до цього, коли сказав: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах» (Матвія 5:11-12). Нашою нагородою буде насолода Богом з тією радістю, з якою Син Божий радіє Своїм Отцем.
Якби Ісус не помер добровільно, ані Він, ані ми не могли б мати вічної радості. Він проявив би непокору. Ми б загинули в наших гріхах. Він набув Свою радість, а ми свою, на хресті. І тепер ми йдемо за ним дорогою любові. Ми розраховуємо, що «страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас» (Римлян 8:18). І тепер наше ставлення до страждань таке ж, як у Нього. І тоді настане радість, яку неможливо припинити чи зменшити. Будь-який ризик, якого вимагає любов, можна буде витримати. І не героїчними зусиллями, а сподіванням, що «буває увечері плач, а радість на ранок» (Псалом 29:6).
