«У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33), – сказав Христос учням напередодні Своїх хресних страждань. А фізичні страждання, а заразом з ними і моральні знущання були чималі, і от саме на моральні знущання над Христом хотілося сьогодні звернути увагу.
- Спочатку Ісуса привели на допит до первосвященика: «Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? І багато іншої хули говорили на Нього» (Лк. 23:63-65). Євангеліст Матфей зауважує, що Ісусу під час допиту також плювали в обличчя (26:67).
- Далі над Ним знущалися римські вояки після того, як виконали наказ побити батогами: «І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках» (Ін. 19:2,3).
- Після того, як Ісуса жорстоко побили і висміяли вояки, Його побитого вивели на глум всього натовпу: «Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це – Чоловік!» (Ін. 19:4,5). Цілком можливо, що Пилат таким видовищем хотів розм’якшити запеклі серця юдеїв, проте вийшло навпаки: «Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його!» (Ін. 19:6).
- Далі Ісуса, ледь живого після побиття батогами, заставили нести важку перекладину хреста до місця страти через весь Єрусалим. Можна не сумніватися, що для багатьох недоброзичливців це був чудовий привід виявити свою ненависть до галилейського Вчителя. Напевно, вартові теж долучилися до цього потоку знущань.
- Сама страта на хресті окрім жахливого болю завдавала приреченим і моральних знущань, адже все відбувалося на видноті, щоб усі могли бачити страждання людини розіпнутій на хресті.
- Ну, а те, що Христові кати «ділили одяг Його, кидали жереб» (Лк. 23:34), можна вважати просто дрібницею в порівнянні з тим, що зазнав Спаситель за неповний день знущань.
А тепер варто перейти до уроків, які ми можемо отримати з Христової постави під час усіх цих знущань.
- Ісус не втрачав гідності, про це свідчить той факт, що Пилат визнав у Ньому царську гідність навіть у тому скрутному становищі, в якому перебував Ісус[1]. З цього виходить, що і ми повинні поводитись гідно за будь-яких обставин. Звісно, якщо постать Ісуса щось означає для нас.
- Попри все те, що люди робили з Ісусом протягом того дня, Він не на мить не переставав бути Сином Божим. Те саме стосується і нас: щоб люди не намагалися зробити поганого нам, в якому б жалюгідному становищі ми не перебували, ми все одно залишаємося дітьми Божими. Звісно, якщо своїм маловір’ям не позбавимо себе цього високого статусу.
- Ісус в усіх обставинах в усьому покладався на Небесного Отця. Те саме варто робити і нам, адже «вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1Кор. 10:13).
І не забуваймо слів Христових: «У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Попри знущання і ганьбу
[1] Про це також свідчить той факт, що римський сотник заявив під час Христової агонії: «Воістину Чоловік Цей був Син Божий» (Мк. 15:39).