- «[Він] помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили». 1Солунян 5:10
- «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання… Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше». Филип’ян 1:21,23
- «Бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа» 2Коринтян 5:8
Біблія не сприймає наші тіла як щось лихе. Християнство зовсім не схоже на деякі ранні грецькі віровчення, які ставилися до тіла, як до тягаря, який вони б радо покинули. Ні, наш ворог – це смерть. Коли наше тіло помирає, ми втрачаємо дещо цінне. Христос не проти тіла, а для тіла. І Біблія говорить про це чітко: «А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла» (1Коринтян 6:13). Просто чудове твердження: Господь для тіла!
Але ми не повинні заходити надто далеко, кажучи, що без тіла ми не можемо мати ані життя, ані свідомості. Біблія так не вчить. Христос помер не тільки ради того, щоб спасти тіло, а також настільки тісно пов’язати з Собою душу, щоб навіть без тіла ми могли бути з Ним. А це велика потіха в житті і в смерті. І Христос помер, щоб ми насолоджувалися цією надією.
З іншого боку, Біблія говорить про втрату тіла при смерті, як про свого роду оголення душі: «Бо ми, знаходячися в цьому наметі [в тілі], зідхаємо … бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям» (2Коринтян 5:4). Інакше кажучи, ми б краще перейшли від цього тіла до воскреслого, без проміжного періоду, коли наші тіла знаходяться в могилі. Бо саме цього зазнають ті, хто буде живим за другого приходу Христа з небес.
А з іншого боку, Біблія радо говорить про цей проміжний час, коли наші душі перебувають на небі, а наші тіла в могилі. Бо це ще не кінцева слава, але це чудово. Ми читаємо: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання» (Филип’ян 1:21). «Надбання!» Втрата тіла на певний час, так. У значенні «роздягнені». Але «надбання»! Чому? Тому що смерть для християнина буде означати повергнення додому до Христа. Апостол Павло каже: «Я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше» (Филип’ян 1:23).
«Значно ліпше»! Ще не найкраще. Так буде, коли наше тіло воскресне здоровим і прославленим. Ми будемо з Христом у більш близький спосіб, будемо більше «вдома». Тому ранні християни говорили: «Бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа» (2Коринтян 5:8). Ті з нас, хто вірить у Христа, померши, не припиняють свого існування. Ми не переходимо у свого роду «сплячку душі». Ми вирушаємо, щоб бути з Христом. Ми вирушаємо «додому». І це «значно ліпше». Це – «надбання».
Це одна з найголовніших причин Христових страждань. «[Він] помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили» (1Солунян 5:10). Тіло, ніби в сні, лежить там у могилі. Але ми перебуваємо з Христом на небі. І це не остання наша надія. Одного дня наше тіло воскресне. А поки що наше перебування з Христом невимовно цінне.
