- «А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерті, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерті тримався в неволі». Євреїв 2:14-15
Ісус називав диявола душогубом. «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім… він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44). Але основний його інтерес полягає не у вбивстві, а в проклятті, у засудженні. Йому приємніше, коли його послідовники живуть довгим і щасливим життям, – і насміхаючись із страждаючих святих, і приховуючи жахіття пекла.
Його сила засуджувати людей полягає не в ньому самому, а в гріху, до якого він надихає, і в брехні, яку говорить. Єдина річ, яка становить прокляття для будь-кого, – це непрощений гріх. Відьмацтво, чародійство, спіритичні сеанси, заклинання, чорна магія, привиди, голоси – ніщо з цього не кидає людину до пекла. Все це можна назвати дзвониками і свистками сатани. Єдина смертельна зброя, яку він має у своєму арсеналі, – це сила зводити і обманювати нас. Його основна брехня в тому, що більше потрібно прагнути самозвеличення, ніж звеличення Христа, і що гріх краще, аніж праведність. Якщо цю зброю вибити з його рук, він більше не матиме сили вічної смерті.
I Христос прийшов зробити саме це – забрати з рук сатани цю зброю. Щоб зробити це, Христос забрав на Себе наші гріхи і постраждав за них. Коли це сталося, диявол більше не може використовувати їх, щоб зруйнувати нас. Глузувати з нас? Так. Насміхатися? Так. Але проклинати нас? Ні. Христос стався прокляттям за нас. Як би не намагався, диявол не може нас знищити. Гнів Божий відхилено. Його милість є нашим щитом. І сатана не може перемогти нас.
Щоб здійснити це звільнення, Христос мав прийняти людське тіло, тому що без нього Він не зміг би зазнати смерті. Тому Біблія каже: «А що діти стали спільниками тіла та крови [=мали людську природу], то й Він став учасником їхнім [=набув людську природу], щоб смертю знищити того, хто має владу смерті, цебто диявола» (Євреїв 2:14). Коли Христос помер за наші гріхи, Він позбавив диявола його єдиної смертельної зброї: непрощеного гріха.
У цьому вчинку Христа метою було наше звільнення від страху. Померши, Він визволив «усіх, хто все життя страхом смерті тримався в неволі» (Євреїв 2:15). Страх смерті поневолює. Він робить нас боязкими і похмурими. Ісус помер, щоб визволити нас. Коли страх смерті руйнується актом жертовної любові, рабство надокучливого, самовдоволеного уявлення про себе закінчується. Ми вільні любити так, як Христос, навіть ціною власного життя.
Диявол може знищити наше тіло, але він більше не може знищити нашу душу. Вона безпечна в Христі. Але буде день і навіть наше смертне тіло воскресне: «Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Римлян 8:11). Ми найвільніші з усіх людей. А Біблія не помиляється, пояснюючи, для чого ця свобода: «Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному» (Галатів 5:13).
