“І молився він до Господа та й казав: «О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло” (Йон. 4:2).
У даному випадку перед нами одна із найнеобґрунтованіших і нерозумних молитов, на яку ми, люди, часто здатні. Ви тільки послухайте, що цей ізраїльський пророк каже Богу! Чим він незадоволений? Чому він впав у таку тугу? Йона звинувачує Бога в тому, що Він милостивий та милосердний, що Він довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за ті нещастя, які приходять на людей. Наскільки безглузда ця молитва, і наскільки погано цей чоловік знав Бога, Його характер, Його бажання. Ще зовсім недавно він сам перебував у череві кита, потребував Божого милосердя і благав порятунку. Тепер же він обурюється і звинувачує Бога за це рятівне милосердя.
Нас дивує і обурює така молитва, чи не так? І в той же час ми так часто буваємо схожими на Йону і молимось такою ж молитвою, якою молився він; навіть у молитовному зібранні не раз можна почути щось на зразок: «Господи! Воздай і відомсти Сам усім, хто кривдить мене». І, як не дивно, багато хто каже «Амінь», тобто «нехай буде так», на ці слова. Це означає, що вони також приєднуються до цих слів і кажуть: «Господи, помстись!» У відповідь на такі молитви Господь Ісус міг би сказати: “Не знаєте, якого ви духа” (Лк. 9:55). Людина, яка керується Духом Божим як у своїх молитвах, так і у своїх вчинках, буде шукати волю Божу і ніколи не насмілиться дорікати Богу. І коли той чи інший віруючий сперечається з Богом, не погоджується з Його волею і в молитві просить помститись, мимоволі починаєш сумніватися в тому, що це справді відроджений християнин і що в ньому живе Святий Дух.
Щоправда, Йона як людина Старого Заповіту не знав, що означає: “Милости хочу, а не жертви” (Ос. 6:6). Він вважав, що тільки Ізраїль до вподоби Богу, що тільки його народ повинен користуватись добротою Божою і процвітати, а всі інші народи-погани повинні загинути. Але Суддя всієї землі вважав інакше. Хто б це не був – єврей, який шанує живого Бога, чи поганин із Ніневії – Бог не хоче смерті грішника. Саме цієї рівності в сприйнятті всіх людей і не міг збагнути Йона. Не можуть цього зрозуміти і багато християн нашого часу. Вони вважають, що робити добро потрібно тільки віруючим, своїм братам і сестрам у Христі, а до невіруючих вони зовсім байдужі. І навіть спасіння в дитячому віці, коли дитина не може відрізнити правої руки від лівої, вони згодні приписати тільки дітям віруючих батьків. Такі люди забувають, що Бог ненавидить гріх, але любить, бажає спасти і приймає грішника. З любові до цих нещасних грішників, приречених на смерть, Син Божий залишив небо і славу Отця, зодягнувся в тіло людини, шукаючи для них спасіння; як жебрак бродив по землі, не маючи де прихилити голову, і, нарешті, віддав життя Своє на Голгофському хресті. Але навіть вмираючи під тягарем наших гріхів, Він молився до Свого Отця: “Отче! Прости їм, бо не знають, що чинять!” Ось взірець молитви для кожного християнина, який прагне жити благочестиво.
Коли учні Господа Ісуса Христа просили свого небесного Учителя навчити їх молитись, Він сказав: “Ви ж моліться отак: …Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Це добре засвоїв Степан, який молився, коли його побивали камінням: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” Це добре знала і першоапостольська церква, яка ревно молилась за своїх катів і переслідувачів. Але це так часто забуваємо ми, сучасні християни. Ось чому в нашому серці так часто з’являється неприязне ставлення не тільки до людей цього світу, а й до наших братів та сестер. А звідси і нерозумні молитви: «Воздай їм, відомсти їм» і т.д. “Не знаєте, чого просите”, – сказав Ісус матері синів Зеведеєвих, коли вона просила, щоб її два сини сиділи один праворуч, а другий ліворуч від Ісуса в Його Царстві (Мт. 20:20-23). Їй хотілося, щоб вони були вищими, старшими за своїх братів. Але Спаситель пояснив не тільки їй, але й усім нам, що в Церкві Христовій інші принципи, ніж у світі, що тут, “хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою”.
Здавалося б, все ясно і зрозуміло, однак бажання бути старшим, більшим часто виявляється в словах, вчинках і молитвах деяких християн. Вочевидь, зі смутком Спаситель і сьогодні каже таким віруючим: “Не знаєте, чого просите”. Так, багато неправильних молитов підноситься до Бога. І добре, що такі молитви залишаються без відповіді. У своїх молитвах ми просимо в Бога те, чого бажає наше серце, те, що нам здається добрим і навіть необхідним. Але далеко не все те, що здається добрим нам, є добрим в очах Бога. Наприклад, апостолу Павлу здавалося вкрай необхідним, щоб його хворі очі стали здоровими, він тричі молився Господу про їх зцілення, він, напевне, доводив, наскільки це було необхідно і корисно для діла Божого. Коли б ми чули всі три гарячі молитви Павла, ми, безперечно, приєдналися б до них і теж благали б: “ Господи! Оздоров нашого апостола, вилікуй його очі!” Але Бог мудріший за нас і краще знає, що добре і що погано, що нам буде потрібно і в чому нам варто відмовити. Ось чому Він сказав: “Досить тобі Моєї благодаті”. Бог бачив, що зцілення Павла могло зашкодити його душі, могло викликати гордість у його серці і цим завдати непоправної шкоди всій діяльності апостола на ниві Божій. Тому, з любові до Павла, Бог, не вагаючись, дав негативну відповідь на його молитву (2 Кор. 12:7-9).
Часто і ми молимось за зцілення нашого тіла, за матеріальний достаток і багато іншого. Але часто на наші молитви Він також відповідає відмовою. Чому? Напевне, тому що задоволення нашого прохання могло б зашкодити, а не принести користі. Коли хвороба очей була захистом від гордості для апостола Павла, то, можливо, такий захист потрібен і багатьом із нас? Коли бідність так само служить захистом від гордості для багатьох християн, то чому вона не потрібна для тебе з цієї ж причини? Так, на багато молитов Бог відповідає відмовою, знаючи, що позитивна відповідь на них могла б завдати шкоди якщо не нам самим, то нашим ближнім.
В своїй молитві Йона дорікає Богові за Його милосердя і довготерпіння, турбуючись тільки про славу і добробут Ізраїля і зовсім не думаючи про добробут тисяч людей, що жили в Ніневії. І ця позиція для нас знову ж таки зрозуміла і знайома, оскільки так часто буває в нашому житті. Коли нам потрібен дощ, ми молимось, щоб він випав, хоча для когось іншого він, можливо, буде справжнім лихом і завдасть шкоди; і навпаки, коли нам потрібне сонце і суха погода, ми просимо Бога про це, хоча для оточуючих, можливо, необхідний дощ. Апостол Іван писав: “І оце та відвага, що ми маємо до Нього, – що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас” (1Ів. 5:14). І це велике щастя, що Бог задовольняє тільки ті молитви, які не зашкодять ні нам, ні нашим ближнім, але відповідь на них буде корисною для всіх.
Йона знав, що Бог у Своєму милосерді хоче помилувати Ніневію, однак у його молитві відчувається так багато гіркоти і роздратування. Буває, що і ми молимось про те, що не до вподоби Богу. І коли Він не дає відповіді на нашу молитву, ми засмучуємось. Це говорить про нашу обмеженість, сумніви і про те, що ми мало знаємо Бога і мало довіряємо Йому. Прислухайтесь до молитви Спасителя в Гефсиманії: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, – не як Я хочу, а як Ти…” (Мт. 26:39). Господь Ісус знав, що це за чаша, знав усю її гіркоту, але все-таки сказав: “Не як Я хочу, а як Ти”. Давайте і ми навчимося так молитись.
Звернімо увагу, коли Йона знаходився в череві кита і смерть дивилася йому в очі, він сам мав потребу в милосерді, довготерпінні та всепрощенні Божому, але як швидко він забув про це! І коли Бог відкрив це милосердя жителям злощасної Ніневії, Йона був дуже обурений цим. Таке людське серце. Потребуючи милості самі, ми буваємо такі невдоволені, коли Бог дарує її іншим.
Так фарисей Симон, який сам отримав милість і був зцілений від прокази, засуджує Спасителя за те, що Він дозволяє прийти до Нього грішниці. А скільки таких симонів було завжди і у всі часи? Нехай же всі ці роздуми будуть для нас наукою. Нехай нас не турбує те, що Бог виявляє до когось Свою милість і довготерпіння. Навпаки, давайте навчимося від нашого Господа, щоб нам самим бути милосердними до всіх, знаючи, що “милість підноситься над судом”.
