«І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна» (Мф. 26:40,41), – ці Христові слова, які Він промовив у Гефсиманському саду, багатьох скептиків потішають. Причин цього може бути декілька: і той факт, що Христові учні спали, коли Спаситель просив їх бути поруч з Ним, і те, що Він попри Свій статус потребував людської підтримки, і те, що Він закликав учнів молитися…
Загалом, для людей світу цього, молитва – це явний символ слабкості та безпорадності, тобто ознак, які світ цей явно зневажає. У світі культивуються і підносяться якраз зовсім інші, прямо протилежні риси характеру: сила та впевненість. Таким людям, принаймні, у цьому переконаний світ, немає сенсу молитися, просити Бога про допомогу, «треба завжди і в усьому покладатися на власні сили», – за подібним гаслом живе, чи скоріше намагається жити, чимало людей. Людей, які зазвичай користуються будильником, бо не можуть вчасно прокинутися… Тільки не кажіть їм про це, бо вони можуть ще образитися, а це зовсім не личить сильним і вольовим людям, якими вони воліють бути. Чи, принаймні, здаватися такими.
Таким самовпевненим людям навіть невтямки, що молитва – це не тільки благання, але і прослава, і подяка, і навіть заклик до співпраці з Богом! Втім, їм, по-перше, це не цікаво, адже більшу частину часу вони зайняті або самовдосконаленням, або вирішенням проблем, що прямо витікають від їхніх спроб самовдосконалення, а по-друге, такі самовпевнені скептики не помічають явних речей, які видні неозброєним оком, що вже казати про речі піднесені і духовні. А явною річчю тут виступають Христові слова: «Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси». Христос закликає спочатку до пильнування, а лише потім до молитви, і цей факт багато хто пропускає повз увагу.
У чому ж сенс цього заклику? Господь закликає учнів і всіх, хто прочитав ці біблійні рядки, бути пильними до речей вкрай важливих, від яких залежать наші добробут і життя. Не треба тішити себе ілюзіями, що «все буде добре», що «все якось минеться», що «погані речі ніколи не стаються з добрими людьми» і подібними нісенітницями, якими так полюбляють присипляти власне сумління недолугі обивателі. Не треба тішити себе марними ілюзіями, не треба обманювати себе і оточуючих: ми живемо в страшному і хижому світі, і лише милість Божа тримає цей світ від остаточного занурення в занепад і хаос. Проте, слід віддати належне людям, вони все ж таки примудряються власними амбіціями і вадами в черговий раз довести світ до межі, де розпочинається ті самі занепад і хаос.
Але пильнування замало, це лише перший крок до розуміння, що людина не може впоратися власними силами… із самою собою, вже не кажучи про інших. І тут аж ніяк не обійтися без молитви-прохання про допомогу. Так, ще існує і молитва-прослава, і молитва-подяка, і навіть заклик до співпраці з Богом, але все це зазвичай приходить згодом, а першою йде саме молитва-прохання. Але це відбувається тільки в тому випадку, коли людина визнає власне безсилля, зокрема в плані самовдосконалення або ж своїх безуспішних спроб вирішити проблеми, що виникли через це самовдосконалення, точніше само піднесення.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Бути пильним і молитися