“Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав, – і молитва моя ця до Тебе долинула, до храму святого Твого!” (Йон. 2:8).
Не знаю чи знайдеться більш невдячна істота, ніж людина. Коли ви посадите рослину і турботливо доглядатимете за нею, вона з вдячністю поверне вам удвічі, утричі, а то і в десять разів більше. Ласкаве ставлення до тварин також не залишається непоміченим. Усі знають, наскільки можуть бути прив’язаними до людини домашні тварини. Пригадується, як колись нам довелося продати свій будинок і переїхати в інше місто, а через рік батько заїхав у проданий будинок. Коли він зайшов у двір, собака Дружок кинувся назустріч, впізнавши свого колишнього господаря; він лизав йому руки, а потім поклав свої лапи йому на плечі і почав пильно дивитися в очі своєму колишньому господарю, а із його очей текли сльози. Бідна тварина плакала від радості. Батько був настільки розчулений цим, що заплакав сам. А скільки бувало таких випадків, коли тварини жертвували собою заради спасіння своїх господарів чи їхніх дітей! Прив’язаність тварин настільки велика, що багато з них не могли пережити розлуки і з горя просто помирали.
Наскільки ж відрізняється від таких тварин людина! Якою непостійною є її дружба! Навіть найближчі між собою люди, пов’язані сімейними стосунками, здатні зраджувати один одного. Відомі випадки, коли діти вбивали своїх батьків. Яка жахлива невдячність! Люди швидко забувають добро, але надто довго пам’ятають образи, приниження і інше зло. Якось у в’язниці єгипетського фараона сиділи чашник і пекар, і обом їм приснились віщі сни. Йосип, який сидів у тій самій в’язниці, правильно відгадав їхні сни. Провіщаючи чашнику швидке звільнення із в’язниці, Йосип благав його: “Згадай про мене, коли буде тобі добре!” Невдовзі цей вельможа за словом Йосипа був звільнений, але “начальник чашників не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього”. І це не єдиний випадок. І Коли Голіаф погрожував знищити війська Саула, Давид, ризикуючи своїм життям, врятував його царство. Однак, якою невдячністю відплатив той Давиду! Одного разу, коли Господь Ісус зцілив десятьох прокажених, лише один із них прийшов подякувати Господу. Ісус сказав: “Чи не десять очистилось, – а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати?”
Як не дивно, але людська невдячність особливо виявляється в ставленні до свого Творця. Хто може осягнути, перерахувати, скільки добродійств посилає Творець Своєму творінню? Він посилає дощ на лихих і добрих, а сонце освітлює і зігріває усіх нас. Він годує все живе і охороняє нас на всіх дорогах, які Він поклав перед нами. Він дає всьому життя. Коли б тільки Творець забрав Своє дихання – і все перетвориться в попіл. Незважаючи на це, сотні проклять і хули адресується Богу і Його дітям. Скільки злоби і ворожнечі проти Того, Хто годує і зігріває їх! А ще більше тих, хто абсолютно байдужий до Нього. Вони ніколи не цікавляться Ним, не бажають знати Його, не дякують і не моляться Йому. Як старанно вони уникають усього, що нагадує про Господа! Закривають вуха свої, щоб не чути про Нього, оберігають своїх дітей, щоб вони, бува, не поцікавились: “А хто такий Бог?” Люди стверджують, що вони не вірять в існування Бога, і разом з тим бояться Його. Коли в них все гладенько і добре, коли вони здорові і блискавки не блискають над ними, вони гордо піднімають голову і кричать: “Бога немає!” Але коли насувається біда, а прислів’я каже, що біда не приходить одна: біди, неначе величезні брили, збираються одна до одної, утворюючи цілі гори; коли вже не видно виходу, і людині здається, що ось-ось їй прийде кінець, закінчиться її життя; коли будь-яка людська надія зникає, – тоді людина згадує про Бога і починає молитись.
Коли Давид з даху свого будинку оглядав Єрусалим і милувався Вірсавією, він не молився, але коли горе і скорбота прийшли до нього, тоді він щодня кликав до Господа (Пс. 86:1-7), зі слізьми виливаючи перед Ним свій біль. Щось подібне стається щодня в житті сотень і тисяч людей. “Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогадав”, – каже Йона. Повторюючи за ним ці слова, мільйони людей сьогодні скажуть: “Амінь”, тобто, справді, так воно і є. Як рідко люди згадують про Бога, прислухаються до Нього, моляться в часи радості і щастя! Але зате у хвилини лиха і смертельної небезпеки і віруючі, і невіруючі кличуть ім’я Господнє і моляться до Нього. Недарма є прислів’я: “Смерть навчить молитись”. А православні християни говорять: “Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься”. Господи! Прости нам цю слабість! Допоможи нам завжди перебувати в спілкуванні з Тобою, а не тільки тоді, коли “омліває душа”.
“І молитва моя ця до Тебе долинула…” Яке чутливе Боже серце! Варто було Йоні тільки згадати про Господа, варто було йому тільки звернутися до Нього в молитві, і Він, багатомилостивий, відразу почув Йону.
Він чує і нашу молитву. Кілька разів траплялося і в моєму житті, що я згадував свого Господа тоді, коли знемагала душа, і варто було тільки покликати до Нього з глибини душі, як Він, мій небесний Батько, відразу ж відгукувався на молитву. Можете не сумніватись, Він почує і ваші молитви, Його вуха відкриті, щоб слухати всіх, хто звертається до Нього від чистого серця. Іноді люди кажуть: “Бог високо, а ми низько”. Так, на жаль, невідроджена людина в духовному розумінні знаходиться дуже низько, але, незважаючи на це, набагато легше достукатися до Бога, ніж до людського серця. Двері серця відчиняються набагато важче, ніж двері неба.
Вдень і вночі мільйони молитов підносяться до Бога, і Він їх чує і на всі дає відповідь. Багато хто вважає, що Бог дає відповідь тільки праведникам, але випадок із Йоною говорить про інше. У даному випадку Йона був утікачем, що утікав від лиця Господнього. Але коли він навернувся до Бога, то Господь відповів на його молитву. Можливо, ваші дороги спрямовані у світ, і Бог зупинив вас вже на межі загибелі, – згадайте і ви сьогодні про Господа, покайтесь і наверніться до Нього усім серцем – і ваша молитва дійде до Бога, Він простить ваші провини і помилує вас.
Друже, можливо, ти ніколи не молився, можливо, навіть не думав про Бога, – сьогодні ти маєш чудову нагоду для цього. Звернися до Бога – і Він врятує тебе. Не потрібно гарних молитов, потрібні щирі молитви… Не відкладай молитву до того часу, поки ти станеш кращим, звернися до Бога сьогодні. Християнине, а як у тебе справи з молитвою? Чи перебуваєш ти постійно в молитві? І які твої молитви? Чи можеш ти пригадати, коли твоя остання молитва дійшла до Господа?
