Велику частину цього допису займе притча, яка якнайкраще ілюструє проблему, що турбує багатьох людей: чому одні мерзотники процвітають, коли добрі, чуйні люди досить часто несправедливо страждають у цьому світі? Отже:
Божі суди
Помер один багач, про гріхи якого знав увесь світ. Похорони були багатолюдними і пишними. Незабаром на одного відлюдника в пустелі напала гієна і загризла його. Один чернець, який бачив і урочисте поховання грішника, і скривавлені рештки праведника, у замішанні своєму з плачем вигукнув:
– Господи! Як же так, чому?! Чому Ти дарував грішнику благе життя і благу смерть, а праведникові – гірке життя і гірку смерть?!
Незабаром з’явився йому Ангел Божий і пояснив:
– Багач-грішник зробив у своєму житті лише одну добру справу, а той пустинник-праведник скоїв за все своє життя лише один тяжкій гріх.
Урочистими і почесними похоронами Всевишній хотів віддати неправедному багачу за одну добру справу і показати, що йому більше немає на що чекати. Жахливою смертю відлюдника Господь хотів згладити той його єдиний тяжкій гріх, щоб потім повністю винагородити пустинника на небесах. Май це на увазі, коли будеш міркувати про суди Божі, і поклади усі надії на Творця свого.
* * *
Загалом, у вказаному на початку питанні вже містилася відповідь: «Страждають у цьому світі». Не забуваймо, що життя людини аж ніяк не обмежується цим світ, тому тут діє такий собі принцип: кожному – своє. Хто бачив себе лише в цьому світі, той отримає свою нагороду саме в цьому світі, ну, а хто збирав, за словом Господнім, «скарби на небі» (Мф. 6:20), той отримає своє нагороду на небі. Або як сказано у Святому Письмі: «Якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Кожному – своє