Чи міг писати Мойсей?
Бог повеліває Мойсеєві записати те, що Він казав йому (Вихід 34:27).
Перші ж богослови поставили під сумнів сам факт, чи була під час Мойсея писемність. Проте з появою і розвитком археології – науки про минуле нашої планети, одне за одне відбулися сенсаційні відкриття під час розкопок. У розвалинах палаців і міст, у знайдених статуях, картинах, написах відновлювалася історія античного світу.
У цей же час в Єгипті були знайдені статуї, які зображують писарів з V династії, що існувала за 2500 років до Р. X. Мойсей же жив більш ніж на тисячу років пізніше, і, таким чином, не залишалося жодного сумніву, відносно його письменності. Тим більше, що він отримав виховання при єгипетському царському дворі. Але на чому і чим писав Мойсей?
Під час Авраама, приблизно за 400 років до Мойсея, коли центрами культури в Месопотамії були міста – держави Шумер і Акад, записи велися на глиняних табличках. За допомогою «стіла» – палички для письма – на м’якій глині видавлювалися букви. Потім таблицю обпалювали. Лист того часу був «вагоміший» сучасного в найпрямішому сенсі! У розвалинах палаців археологи знаходили цілі бібліотеки глиняних табличок. Одним з великих відкриттів останнього часу стало відкриття такої бібліотеки в Тель-Мардісі (Сирія). У 1975 р. група італійських археологів несподівано знайшла там більше 15 000 древніх рукописів на таких табличках, що відносяться до періоду царювання Ебла (2400-2250 рр. до Р. X.). З них ми дізнаємося про хананейській світ. На свій превеликій подив учені виявили на табличках імена, що зустрічаються також і в Біблії!
Попереду на нас напевно чекають не менш цінні відкриття. Отже є усі підстави вважати, що вже Авраам, Ісаак та Яків записували на глиняних табличках події, що відбувалися тоді. І можна з упевненістю сказати, що Мойсей, який надихався Святим Духом, безумовно, склав свої перші п’ять книг.
На чому писалася Біблія
Мойсей, швидше за все, писав не на глиняних табличках, а на іншому матеріалі, який, як ми вважаємо, був у вжитку в Єгипті біля 1500 року до Р. X. Це – папірус.
Єгиптяни експортували за кордон дуже багато писального матеріалу з папірусу. Римляни отримували сирець, а грекам папірус поставлявся через древнє портове місто Біблос, розташоване біля основи гірського масиву Лівану. Від назви «Біблос» пішло слово «бібліон», тобто – «книга», а від нього у свою чергу утворилося слово «Біблія». Отже, «Біблія» означає не що інше, як «книга». Боже Слово по праву називається також «Книгою книг».
У ІІ ст. до Р. X. з’явився новий матеріал для письма – пергамент. Але це був зовсім не той пергамент, який ми уявляємо сьогодні!
Евменій ІІ (197-159 рр. до Р. X.), володар Пергама в Малій Азії, був прямо-таки схиблений на книгах. Він заснував бібліотеку, яка незабаром могла порівнятися з гордістю єгиптян, – бібліотекою в Александрії. Тоді володар Єгипту видав заборону на експорт папірусу.
Але в Пергамі знайшли вихід зі становища: там стали писати на спеціально обробленій шкірі тварин. Тонка шкіра і раніше вживалася як матеріал для письма. На ній в основному писалися документи, оскільки вона була значно міцніша за папірус. Ремісники Пергама знали спосіб вироблення особливо тонкого і ніжного матеріалу для письма з баранячої і козиної шкіри. За короткий час він отримав широке поширення під назвою «пергамент». Проте в новий час перевага віддавалася папірусу, оскільки він коштував дешевше за пергамент.
Від сувою до книги
Первинною формою книги був сувій. Від п’ятнадцяти до двадцяти папірусових листів приклеювали один до другого і згортали. У середньому сувої з текстами Біблії мають від шести до десяти метрів довжини. За тим принципом склеювалися і листи пергаменту. Але пергаментні сувої через більшу вагу робилися помітно коротшими. Текст у вузьких колонках розташовувався упоперек сувою, також як у сучасних щоденних газетах. При читанні сувою, лівою рукою згортали прочитану частину, а правою розгортали його. У кінці «рядка» доводилося перемотувати увесь сувій, щоб знову дістатися до початку тексту.
Біблійні книги в окремих сувоях були ще за часів Ісуса та апостолів. Але вже на початок нового літочислення з’явився новий метод «приведення в послідовний порядок» аркушів папірусу і пергаменту – кодекс, коли листи складали один на одного і зшивали з одного краю.
Метод підказала необхідність упорядковувати акти при судочинстві – так легше було знайти потрібний акт. Проте звичайною формою «книги» як і раніше залишався сувій. Після християнізації більшої частини суспільства серйозно постала потреба в біблійних писаннях. Їх ретельно розмножували від руки і поширювали. Також переходили від общини до общини, з рук у руки і послання апостолів. Знову і знову переписували їх на папірус, дедалі частіше використовуючи форму кодексу. Виявилося дуже зручним зводити в одну книгу декілька або навіть безліч сувоїв. Через якийсь час вже за одним лише зовнішнім виглядом можна було відрізнити Біблію від язичницьких писань. Вона насправді стала першою справжньою книгою!
