Для християн Ісус Христос – безперечний авторитет в усіх питаннях – як релігійних, так і житейських. Але як Він Сам ставився до Біблії, яка в Його час складалася з одних Писань Старого Завіту?
Ісус жив, учив і захищався, посилаючись на Біблію. Він, хто завжди залишався незалежним від думки інших, постійно і з особливою повагою говорив про те, що записали люди у Священних Писаннях. Для Нього це було Слово Боже, натхненне Святим Духом.
Так, наприклад, Ісус, цитуючи вірш одного з Псалмів Давида, сказав: «Бо сам Давид сказав Духом Святим» (Мк. 12:36). Чи іншим разом: «А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом». (Мф. 22:31). І потім він навів місце з «Виходу» – другої книги Мойсеєвої.
Ісус викривав богословів – Своїх сучасників у незнанні «ні Писання, ні сили Божої» (Мф. 22:29), переконуючи, що «Писанням пророків» належить виконатися (Мф. 26:56; Ін. 13:18), саме тому, що в них йдеться не про людське слово, а про Слово Боже.
За висловлюваннями, що належать особисто Ісусові, Писання свідчить про Нього, Спасителя, і тому воно може привести читача до вічного життя: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене» (Ін. 5:39).
Той факт, що автори, які жили в різний час, одностайно передбачають пришестя Христове, найпереконливіше доводить Божественне походження Біблії. Це зауважує і апостол Петро: «Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим» (2Пет. 1:21).
Тому ми разом з Христом і апостолами сповідуємо те, що через слово Біблії говорить нам Святий Дух (Євр. 3:7).
