Цей допис з’явився ще 30 травня такого вже далекого 2020 року, і так би мовити, чекав свого часу. Якщо пригадати, то на думку багатьох 2020-й рік виявився не дуже простим: перший (і далеко не останній) рік коронокризи. Багато хто вважав, що може бути ще гіршим? Виявилося, що може… і не факт, що ця клята війна – найгірше, що може статися в житті людини і країни. Але мова зараз не про гірше, а про краще. А щоб мати можливість бачити краще, треба бути вдячним. І саме вдячності присвячений цей допис.
За все дякуйте
«За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18), – а от з вдячністю Богові в більшості з нас не все гаразд. Хоча, чесно кажучи, треба визнати, що не в більшості, але у всіх рано чи пізно виникають нарікання і докори на «несправедливість долі» і «тяжкі життєві обставини», у чому так чи інакше люди прямо чи мимоволі звинувачують Бога.
Втім, нічого нового та екстраординарного в цьому немає – достатньо пригадати слова розіп’ятого Христа: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мф. 27:46). Цей крик далекий від слів вдячності та хвали, до того ж Спаситель процитував рядки відомого 21(22)-го Псалма, який не сильно відрізняється за змістом від багатьох Псалмів, що буквально просякнуті наріканнями на ворогів, негаразди і закликами про Божу помсту/допомогу. Отже, Біблія постає перед нашим поглядом не в таких райдужних тонах, як би то хотілося багатьом її читачам.
Проте це ще не все, варто більше уваги привернути словам «За все дякуйте» з Павлового послання, про що з нами ділиться знавець стародавніх мов Володимир Шолох:
«”За все дякуйте” (1Сол. 5:18) – не таке просте місце Нового Завіту, як здається на перший погляд. По-перше, «за все» – невірний переклад грецького ἐν παντί, що правильніше було б перекласти «в усіх (обставинах)», або «завжди». По-друге, де межі цих «усіх»?
Про те, що маються на увазі не взагалі всі обставини, видно з того, що Павло використав прикметник πᾶς (увесь, всякий), а не ἅπας (абсолютно увесь, взагалі всякий). Напевно, є сенс тверезо оцінювати ту чи іншу ситуацію і відповідно чи дякувати за неї, чи просто терпіти, як Христос, Який зовсім не дякував Своєму Отцю за майбутні страждання на хресті, а навпаки, молився про те, щоб ця чаша минула Його. Нарешті, Павло не уточнює, за що саме треба дякувати.
Можливо, дякувати треба зовсім не за сумні обставини, а за все добре, що Бог нам дає всупереч ним. Ну як можна Богу дякувати, наприклад, за смерть дитини, за стихійне лихо, за війну? Те, за що дякують, напевно, має бути гідне вдячності».
* * *
Робити висновки залишимо вам, адже в кожного по своєму склалася доля, а зі свого боку хочемо лише побажати, щоб у всіх Вас і ваших близьких, ближніх і дальніх не бракувало моментів, і, що найголовніше, віри дякувати Богові за всі ті благодіяння, які Він подавав, подає, подаватиме нам.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Напередодні чергового Нового року