Усі троє з останніх пророків Старого Завіту – Аггей, Захарія і Малахія – розбираються з різними сферами життя Ізраїлю, в яких цей народ переживає дію Божого прокляття. Неначе перед цими пророками була поставлена мета – підвести підсумок історії Ізраїлю з моменту прийняття ними закону Мойсеєвого і показати їм причини, чому прокляття закону приходили на них.
У Книзі пророка Захарії 5:1-4 пророк описує видіння, отримане їм від Бога, видіння прокляття, що приходить у домівки Божого народу: «І знову звів я очі мої і побачив: ось летить сувій. І сказав він мені: що бачиш ти? Я відповів: бачу сувій, який летить; довжина його двадцять ліктів, а ширина його десять ліктів. Він сказав мені: це прокляття, що виходить на лице всієї землі; бо всякий, хто краде, буде знищений, як написано на одному боці, і всякий, хто клянеться неправдиво, знищений буде, як написано на другому боці. Я навів його, – говорить Господь Саваоф, – і воно ввійде у дім злодія й у дім того, хто клянеться Моїм ім’ям неправдиво, і перебуватиме у домі його, і знищить його, і дерева його, і камені його».
Прокляття, про яке говорить Захарія, входить у дім всякого, хто коїть два конкретні гріхи: хто краде і клянеться неправдиво (говорячи сучасною мовою – вимовляє лжесвідчення). Одного разу увійшовши до дому, прокляття перебуватиме там до тих пір, поки не зруйнує увесь дім – усе з чого він був побудований.
Це – наочна картина дії прокляття, якщо одного разу ми дозволили йому увійти до нашого життя. Ми не можемо обмежити сферу його дії на власний вибір. Ми можемо дозволити йому увійти, але його нищівний ефект вже не буде контрольований нами. Якщо ми не покаємося і не шукатимемо Божої милості для свого звільнення, то прокляття зрештою зруйнує увесь наш дім.
Проста статистика може показати величезне поширення, яке отримали ці два гріхи, злодійство і лжесвідчення, у нашій сучасній культурі. Злодійство так поширене сьогодні в Сполучених Штатах, що майже 10 відсотків від вартості усіх товарів у магазинах, йде на страхування від крадіжки. Адже це – замовчувана причина інфляції! З іншого боку, лжесвідчення приховує від державної податкової служби Сполучених Штатів мільярди доларів щорічно завдяки нечесному заповненню декларації про прибутки громадян. Досконала чесність у цій царині, можливо, змогла б покрити дефіцит бюджету усієї країни!
Згідно з видінням Захарії, прокляття на ці два гріхи, злодійство і лжесвідчення, вражає не просто окремих людей, але і увесь їх дім. У Біблії слово «дім» відноситься не просто до будівлі, але також і до людей, які живуть у будівлі, тобто до сім’ї. Значно більше, ніж це здасться на перший погляд, ці два гріхи і наступні за ними прокляття сприяють руйнуванню сімейного життя, що є унікальною характерною рисою нинішнього століття. Врешті-решт, вони призведуть до того, що бачив Захарія у своєму видінні: руйнування цілих народів і навіть усієї цивілізації.
Раніше пророк Аггей дав не менш наочну картину занепаду, що вражає життя його народу: «А вам самим час жити у домах ваших прикрашених, тоді як дім цей у запустінні? Тому нині так говорить Господь Саваоф: наверніть серце ваше на путі ваші. Ви сієте багато, а збираєте мало; їсте, але не у ситість; п’єте, але не напиваєтеся; одягаєтеся, а не зігріваєтеся; той, хто заробляє платню, заробляє для дірявого гаманця». Аггей 1:4-6
Прокляття, описане Аггеєм, може бути виражене одним словом: брак. За усіма зовнішніми ознаками Ізраїльтяни робили усе необхідне, що вимагалося для задоволення їх головних матеріальних потреб. Але з якихось причин, яких вони не могли зрозуміти, вони відчували завжди нестачу. Бог повинен був послати їм пророка, щоб показати, що невидима сила, яка руйнує їх забезпечення, є насправді прокляттям, яке вони накликали на себе тим, що на перше місце вони поставили свої власні інтереси, а тільки потім – потреби Божого дому.
Багато багатих країн світу сьогодні зустрілися з подібною ситуацією. Багато людей заробляють значно більше, ніж заробляли їх батьки або діди. Але тоді, як попередні покоління насолоджувалися почуттям задоволення і безпеки, сучасне покоління страждає від невтамованої спраги чогось більшого, яка ніколи не буде вгамована. У деяких з цих країн найвищий рівень особистих заборгованостей за кредитами, ніж він був колись раніше.
Малахія, останній з цих трьох пророків, сполучає ті речі, які були висловлені проти Ізраїлю двома попередніми пророками. Малахія звинувачує свій народ не лише в неправильному ставленні до Бога, але також у злодійстві в його найбільш серйозній формі: обкрадання не просто людей, але самого Бога.
«Чи можна людині обкрадати Бога? А ви обкрадаєте Мене. Скажете: “чим обкрадаємо ми Тебе?” Десятиною і приношеннями. Прокляттям ви прокляті, тому що ви – весь народ – обкрадаєте Мене». Малахія 3:8,9
Цей уривок показує нам принцип, який управляє Божими взаєминами з людьми у всі часи і періоди: Бог веде запис того, що Його народ жертвує Йому. Більше тисячі років раніше Бог встановив порядок, згідно з яким Ізраїль повинен був відділяти для Бога першу десятину усього їх доходу: у грошах і майні. Це було важливою ознакою їх завітних взаємин з Богом. Невиконання цього розцінювалося як розрив завіту.
І тепер, через Малахію, Бог виставляє Свій рахунок. Він звинувачує Свій народ в «обкраданні» унаслідок того, що усі вони незаконно утримували свої приношення. Бог вказує, що така поведінка накликала прокляття на весь народ і на усі сфери їх життя.
Але Бог не завершує на цій негативній ноті. У наступному вірші Він наставляє Свій народ як вийти з-під прокляття в Його благословення. Книга пророка Малахії 3:10: «Принесіть усі десятини у дім сховища, щоб у домі Моєму була їжа, і хоча б у цьому випробуйте Мене, – говорить Господь Саваоф: чи не відкрию Я для вас отворів небесних і чи не виллю на вас повне благословення?»
Щоб перейти від прокляття до благословення, Бог вимагає від Свого народу двох конкретних кроків: покаяння і відшкодування. У кожному випадку обкрадання ці вимоги не змінювалися, незалежно від того, хто був обкрадений – людина чи Бог.
У Новому Завіті Бог не встановлює закону, як це було в Старому Завіті, в якому вимагає від християн відкласти для Нього десятину від усього їх доходу. Завіт благодаті не діє через зовнішні закони, але через закони, написані Святим Духом на серцях вірних.
У 2-му посланні до Коринф’ян 9:7 Павло наставляє християн: «Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом…»
Одне абсолютно ясно: скупість – не від Духа Святого. Однією з характерних рис Святого Духа є щедрість. Сам Бог є найщедрішим з усіх подавачів. Коли Його Дух рухається в серцях Його народу, Він робить їх схожими на Себе: щедрих подавачів.
У Посланні до Євреїв 8:6 порівнюється Старий і Новий Завіт і християнам нагадується, що вони увійшли до кращого завіту, утвердженого на кращих обіцяннях. Неможливо уявити, що люди, які насолоджуються цим кращим завітом, мають бути менш щедрими в приношеннях Богові, ніж ті, хто перебував під попереднім завітом. Якщо Божий народ, що перебував під законом Мойсеєвим, приносив Йому десятину, і навіть більше того, то як можуть християни, які перебувають під благодаттю, виправдовуватися, приносячи менше? Стандарти благодаті вищі, а не нижчі за стандарти закону. У всі часи, один основний принцип залишається незмінним: скупість відносно Бога накликає Його прокляття, але щедрість вивільняє Його благословення.
