Багато людей мають чимало претензій до Бога. Зазвичай це відбувається, коли Бог не виправдовує покладених надій чи очікувань. Навіть у тому випадку, коли людина взагалі не розраховувала на Бога і не покладалася на Нього. Тобто, тут у повній мірі є доречними наступні біблійні слова: «Не маєте, бо не просите» (Як. 4:2), – проте винним у людських очах є саме Господь, а зовсім не ті самі люди, які ігнорують Творця!
Взагалі, подібна поведінка є абсолютною зухвалістю, проявом людської гордині, а, як відомо, «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6). Але сучасним людям до цього факту просто байдуже: на їх думку Господь буквально зобов’язаний виконувати фактично будь-яке бажання, будь-яку забаганку. А пояснюється це тим, що на думку цих людей Бог особисто їм «нескінченно зобов’язаний». Звідки з’явилося подібне ставлення? – У перекрученому сприйнятті багатьма людьми Божої любові.
Сталося подібне через надмірний фокус людської уваги на самому факті Божої любові, без врахування на що в першу чергу Божа любов до занепалого людства спрямована. І слово «занепалий» (або ж його синонім «гріховний») має навести хоча б когось на певні роздуми, але уся річ у тім, що про людську гріховність у сучасному світі не дуже полюбляють згадувати, вже не кажучи про руйнівні наслідки гріха. Через це в багатьох людей складається хибне враження стосовно гріха: що гріх – це така собі «невинна» витівка, яка взагалі не заслуговує на якусь увагу. Вже не кажучи про покарання: «Бо відплата за гріх – смерть…» (Рим. 6:23). І цей сумний факт мало хто із сучасних людей хоче визнавати…
Проте щойно наведений вірш має продовження: «Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому», і саме в цьому полягає передусім прояв Божої любові до людства в цілому і до кожного зокрема: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). Тобто, Божа любов полягає передусім у дарі життя вічного кожному, хто повірить у спокутну смерть Сина Божого, а зовсім не в дарі різноманітних земних благ, які у світлі вічності взагалі не мають жодної цінності. Але більшості людей до Божого дару життя вічного якось, м’яко кажучи, байдуже, через це він залишається поза їх увагою. Що не можна сказати, коли їм бракує якихось земних речей або коли не виправдовуються якісь їхні очікування. Тоді багато хто починає нарікати на свою «тяжку долю» і звинувачувати в цьому Бога.
Але нарікання на Бога виникають не тільки з щойно згаданих причин, деколи люди нарікають на несправедливість світу цього, або ж, як у наших реаліях, коли в країні вирує війна… Але хіба Бог розв’язав цю війну, хіба у війни немає цілком конкретного винуватця в людській подобі? Через те немає сенсу звинувачувати Бога в тому, що коять конкретні люди. Цікаво, чому Господь допустив війну? Але чому тих самих людей не цікавить, чому Господь не допускає різноманітні катаклізми, які здатні знищити все людство в цілому? – Надто багато «чому» і «навіщо», які мало цікавлять людей, коли в них все гаразд. Але якщо подібні питання все ж таки в силу обставин виникли, може варто почати просити Господа про милість, щоб Він допоміг припинити цю війну і всі наші біди? Можливо, вони тривають через те, що ми в Бога допомоги не просимо?
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Хибне сприйняття Божої любові