Примітне прохання (в. 22, 25-27)
Згадка про Павла, мабуть, зацікавила Агриппу. Хоча Фесту учні Ісусові не були відомі, Агриппа добре їх знав. Історія жорстокості Іродів тісно перепліталася з історією благословенного поширення християнства. Живучи в Палестині, Агриппа, ймовірно, чув про «юдея-відступника», що став найвідомішим захисником християнства (див. 26:26). Цар ніколи б не пішов у синагогу, щоб послухати проповіді Павла, а тут йому траплялася нагода отримати інформацію з перших вуст – можливість, яку він не міг упустити. «Агриппа ж сказав Фестові: “Хотів би і я послухати цього чоловіка”» (25:22а). У Агриппи, ймовірно, було багато приводів для того, щоб послухати Павла: цікавість, бажання розсіяти нудьгу офіційного візиту – але, можливо, у далекому куточку його серця жевріло і бажання послухати про Ісуса.
Фест був щасливий задовольнити прохання Агриппи. Тим самим він міг вирішити декілька питань власного порядку денного: (1) вшанувати своїх гостей; (2) розважити їх ще на один день (важко щодня придумувати щось нове); (3) узабезпечити себе (на випадок виникнення неприємностей з Римом у нього були б відомі свідки, які могли б надати свідчення, що він зробив усе можливе, щоб забезпечити справедливе правосуддя в Павловій справі).
Але найголовніше, правитель сподівався отримати допомогу в складанні офіційного рапорту в Рим[1]. Відверто кажучи, Фест гадки не мав, що писати. Пізніше він признався Агриппі і іншим гостям: «І як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього. Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати. Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього» (25:25б-27).
Проблема полягала не в тому, що Фесту нічого було написати, а в тому, що в Рим він не міг написати нічого зрозумілого. У нього були звинувачення, але не було свідчень. І жодне з цих звинувачень не являло інтересу для імператора. Тому він швидко запевнив Агриппу: «Завтра ж почуєш його» (в. 22б).
Найвеличніші збори (в. 23)
У вірші 23 говориться: «Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою[2] і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло»[3].
Уявіть собі таку картину: усі, напевно, зібралися у вишуканому залі для аудієнцій, побудованому ще Іродом Великим. «Важкі драпіровки… прикрашали стіни із спрямованими вгору мармуровими колонами, що підтримували різьблену стелю»[4]. Кімната була заповнена найвишуканіше вдягненими найсильнішими світу цього і величинами поменше[5]. Уздовж стін «щільним флангом стояли високі римські легіонери в церемоніальному караулі»[6].
Звучать фанфари, і сліпуча процесія входить у зал. Першою йде місцева знать – владно-комерційна верхівка – супроводжувана п’ятьма грізними римськими тисяцькими[7]. Фанфари звучать повторно – і Фест сповіщає про іменитих гостей. Агриппа і Вереніка одягнені з царською пишнотою[8]: пурпурні мантії накинуті на спини, на головах золоті обручі. Краса Вереніки підкреслена виблискуючими коштовностями у волоссі і на зап’ястках. Щоб не поступатися, Фест теж в яскраво-червоній мантії правителя, яка надівається у випадках державної значущості. Це яскраве видовище сяючої пишноти і земної слави.
Фест віддав наказ, і «був приведений Павло». Контраст, мабуть, був вражаючим. Апостол стояв перед важливими зборами в бляклій тюремній робі, і кайдани на його зап’ястках дзвеніли при кожному русі (26:29). Він був жалюгідним видовищем: увесь у шрамах, згорблений від багаторічної фізичної напруги і наруги. Тобто, він був жалюгідний, якщо не дивитися в його очі – бо очі його горіли внутрішнім вогнем.
Але не жалійте апостола. Він, а не найповажніші збори, був головною фігурою. Його ім’я, а не їх, було скрізь відоме. Він, а не вони, був тепер персоною особливої важливості. Хтось сказав: «Як би вони здивувалися, якби дізналися, що ми і знаємо про них тільки тому, що їх життя перетнулися з ув’язненим на ім’я Павло?»
Ніколи не заздріть способу життя багатих і знаменитих (див. Мк. 10:42-44). Зовнішня пишність скороминуща: «Похіть плотська, похіть очима і гордість житейська» минає. На противагу цьому, «хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:16,17).
Як написано в Посланні до Євреїв, Павло міг упевнено сказати: «Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?» (Євр. 13:6). Що дозволяло апостолу мати таку упевненість? Він зустрів Господа на дорозі в Дамаск; він отримав завдання від Господа; він присвятив своє життя Господу. Тому він нічого і нікого не боявся.
У наступному розділі ми повернемося до драматичної сцени в залі для аудієнцій. Але спочатку хотілося б підкреслити силу Ісусового воскресіння в житті Павла.
УПЕВНЕНІСТЬ АПОСТОЛА
Давайте повторимо, з чим Павлу довелося зіткнутися до моменту нашої розповіді. Його випробування можна згрупувати під сімома заголовками. (1) Незаслужене позбавлення волі. Павла слід було звільнити, але він залишався в ув’язненні. (2) Невиправдане відстрочення. Ми читаємо: «Коли минуло два роки». Щоб прочитати ці слова в 24:27, вимагається лише одна-дві секунди, але це двадцять чотири місяці життя. Ісус обіцяв Павлу, що той буде в Римі (23:11), але Він не говорив про дворічне відстрочення. (3) Неослабні нападки. Період дворічного очікування не пом’якшив ненависті юдеїв. Вони як і раніше хотіли убити Павла. (4) Хибні звинувачення. Звинувачення, що висувалися проти Павла, були або вигадані, або неточні. (5) Несправедливе використання. Спочатку Фелікс спробував використовувати Павла, щоб отримати хабар, потім він спробував використовувати його, щоб задобрити юдеїв. Фест теж намагався використовувати Павла, щоб завоювати добре розташування юдеїв. (6) Негідні судді. Важко уявити огиднішу компанію, ніж синедріон, Фелікс, Фест і Агриппа, та все ж саме вони дозволили собі судити його. (7) Невизначене майбутнє. Павло, мабуть, часто думав: «Як я можу благовістити в Римі, якщо не можу вибратися з Кесарії?» Навіть зажадавши суду кесаревого, він не міг бути упевненим у результаті своєї справи перед імператором.
Його упевненість
Що підтримувало Павла упродовж усіх цих незаслужених випробувань? Його віра. Віра була «щитом», яким він зміг «погасити всі розпечені стріли лукавого» (Еф. 6:16). У нього була віра у свого Бога. З’явившись, нарешті, перед Агриппою, він сказав: «Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою» (Діян. 26:22а). Павло писав: «Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Рим. 8:31). Він вірив в обіцянку Ісуса, що колись він проповідуватиме в Римі (Діян. 23:11). Проте я б дозволив собі сказати, що це його віра в Ісусове воскресіння надавала йому мужність йти далі. Він, можливо, не розумів причини своїх бід, але одне йому було ясне: його Спаситель був живий, діяв і усім управляв! І неважливо, що з ним станеться – нехай навіть він, врешті-решт, помре від руки кесаря – усе буде так, як потрібно; воскресіння гарантувало це! Як він писав до коринф’ян:
- «Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих» (1Кор. 15:20).
- «Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1Кор. 15:57).
Наша упевненість
Багато хто з вас зміг знайти щось спільне з Павлом у його нещастях. Подібно до його, деякі з вас сидять у в’язниці, будучи безневинними. Можливо, хтось перебуває в узах фізичної неповноцінності або не має перспектив скористатися кар’єрним зростом[9]. Деяких турбують невиправдані відстрочення. Ви чекаєте якихось позитивних змін у своєму житті – а здається, що вони ніколи не настануть. Деякі зазнають безперервних нападок. Ви зробили усе можливе, щоб пом’якшити супротивника, а він не робить жодних кроків до примирення. Деякі є жертвами хибних звинувачень. Ваші зусилля обілити своє ім’я вимотують вас. Деяких просто експлуатують. Ви знаєте, що це таке, коли вас використовують інші; коли ваш друг, начальник або партнер скористалися вами і принизили вас. Деякі піддаються критиці з боку некомпетентних осіб. Може, вони заздрять тому, чого ви досягли. І перед усіма нами – невизначеність майбутнього (Як. 4:14а).
Як можемо ми, подібно до Павла, встояти перед лицем випробувань? Ключем є віра. «І ця перемога, що перемогла світ, – віра наша» (1Ін. 5:4б). Напишіть ці слова в тому місці, куди ви найчастіше заглядаєте: «Коли ви стикаєтеся з невідомим, покладайтеся на те, що ви вже знаєте». Ви можете не знати, чому ваше життя рушиться, але одне вам має бути ясним: Бог любить вас і допоможе вам, і усе вам сприятиме до блага (1Ін. 4:10; Євр. 13:6; Рим. 8:28). Ви також можете знати, що Ісус живий і працює у вашому житті: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання» (1Пет. 1:3). Можете бути упевнені, що одного разу Він повернеться, щоб забрати вас додому!
Ми «всі змінимось; раптом, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”» (1Кор. 15:51-54).
Коли усе у вашому житті йде не так, тримайтеся воскресіння!
ВИСНОВОК
Що стосується Ісусового воскресіння, чи збентежені ви так само, як Фест, або упевнені так само, як Павло? Чи є для вас воскресіння просто суперечками «про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий», або ж це жива правда, яка змінила ваше життя? «А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша»; «якщо мертві не воскресають… будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (1Кор. 15:14,32). І навпаки, якщо Христос воскрес, то це усе змінює!
У наступному розділі ми почуємо про те, як Павло запитував навчену аудиторію: «Чому серед вас, людей, вважається неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?» Якщо Бог зміг створити світ ні з чого, якщо Він зміг вдихнути життя в Адама, якщо Він зміг змінити таку людину, як Павло[10], як просто для Нього воскресити Ісуса!
«Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих» (1Кор. 15:20; виділено мною). Нехай ця істина наповнить вашу душу і змінить ваше життя – так, як вона перетворила і наситила енергією Павла! Підкоріться воскреслому Господу й ідіть з Ним через свої хороші і через свої погані дні!
[1] Згідно з римським законодавством, разом з ув’язненим до верховного суду відсилався письмовий рапорт.
[2] Грецькою «пишнота» – «фантасія», що означає «показ, демонстрація». Це слово, від якого пішли такі слова, як «фантазія» і «фантастичний», вживалося для опису блиску, пишності, помпезності.
[3] Розповідь звучить так, ніби автор бачив усе на власні очі. Не виключено, що знаменитий лікар Лука був серед запрошених.
[4] Свіндол.
[5] Деякі вважають, що були присутніми і члени синедріону, але це маловірогідне. Вони, мабуть, задовго до цього пішли додому (зверніть увагу на розрив у часі у віршах 13 і 14). Проте можливо і навіть ймовірно, що серед місцевих впливових людей були запрошені і юдеї. Врешті-решт, Кесарія була в Палестині.
[6] Барклей.
[7] Йосиф Флавій вказував, що в Кесарію було призначено п’ять тисяцьких. (Див. розбір Діян. 21:31 у розділі «І думали…»)
[8] Їх батько одягався з пишнотою.
[9] Тут я використовував декілька узагальнених прикладів. Ці випробування потрібно адаптувати до тих проблем, які зрозумілі слухачам конкретної місцевості.
[10] За необхідності можна навести доказ, що Ісус дійсно воскрес з мертвих. Різка зміна в Павлові сама по собі є достатнім доказом того, що Ісус дійсно живий.
