Дивують (і чесно кажучи, дратують) люди, які сперечаються з другорядних біблійних питань, ігноруючи дійсно важливі біблійні питання, що стосуються життя і смерті, вічного життя і смерті. Адже Бог дав людям Біблію не для того, щоб вони сперечалися з будь-якого приводу або без, а для того, щоб сказати, що попри все Він любить нас. Любить до такої міри, що віддав Сина Свого, щоб «усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). Але ці істини люди починають розуміти, сприймати, лише коли самі помирають або ж помирає хтось з близьких. Лише в такому випадку усе якось відходить на другий план, і перед нами постає в усій повноті питання життя і смерті.
Як це свого часу сталося з невідомою жінкою з містечка Наїн: «Коли ж Він [Ісус] підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста…» Багатьом з нас добре знайома тяжка картина похорон молодої людини, які пішла з цього світу в розквіті сил. Особливо сьогодні. Проте в євангельської історії є продовження: «Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його» (Лк. 7:12-15).
Але до чого тут ми, адже ця історія сталася майже дві тисячі років тому? – Подібні питання виникають у багатьох людей відносно не тільки цього євангельського епізоду, але фактично всіх біблійних текстів загалом. Відповідь на це питання подає нам Біблія: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11). Тобто усе, абсолютно все, що написане в Біблії, стосується безпосередньо кожного з нас, зокрема питання життя і смерті. Смерті, яку здолав Господь Ісус Христос Своїм воскресінням: «Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? …Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1Кор. 15:55,57).
Що поробиш, коли люди починають задумуватися над цими питаннями лише коли власна смерть чи смерть когось дійсно з близьких порушує наш сонливий спокій. Як порушила наш спокій ця клята війна. Проте до всіх нас Господь звертається словами, які Він свого часу промовив наїнській вдові: «Не плач!». А Біблія додає, «вони [померлі в Господові] вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 7:16,17). Повірте, куди краще надіятися на Бога Живого, на Його благий Промисел, ніж на непевний рід людський, на «сильних» і впливових світу цього, які до вечора забувають обіцянки, які давали ще зранку.
На відміну від них, Господь добре пам’ятає все, що обіцяв тим, хто вірує в Нього, хто вирішив довіритися Йому і пройти свій життєвий шлях керуючись Його словом (див. Пс. 118:105), щоб у підсумку отримати вічне життя замість смерті.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Життя і смерть