Євангеліє від Луки і книга Діянь були написані, ймовірно, лише через декілька років після візиту Павла в Троаду, про який оповідає Діян. 20. Незабаром після того, як були написані ці дві книги, Євангеліє від Луки і Діяння святих Апостолів стали ходити по церквам. Уявіть, що ви член церкви в Троаді, яка зібралася, щоб вперше послухати читання цих книг. При читанні першого тому ви із захватом слухаєте життєпис Ісуса. Потім відкривається друга книга, і вас захоплює оповідання про встановлення першої церкви і поширення Євангелія. Троада згадується у зв’язку з Македонським закликом (Діян. 16:8,11), але особливо ви починаєте хвилюватися, коли зачитуються ось ці слова Луки: «А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів. Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними» (20:6,7а).
Вам радісно через те, що Троада згадана у священній історії!
Проте через хвилину читання поновлюється: «Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон…». (в. 9).
Поза сумнівом, ви починаєте відчувати легке зніяковіння. Ви розумієте, що цю історію християни читатимуть і перечитуватимуть всюди – і що про Троаду деякі пам’ятатимуть тільки у зв’язку з цією подією.
Тепер уявіть собі юнака на зібранні – юнака на ім’я Євтих! Він, напевно, готовий був провалитися крізь землю, коли читання дійшло до цього місця. І вже напевно почервонів як рак!
Зрозуміло, Євтих був не першим, хто заснув у «церкві»[1], і, вже звичайно, не останнім. Хтось одного разу з гумором назвав проповідь «мистецтвом занурювати людей у сон».
Середньовічна церква мала святих – покровителів різних професій: Йосиф вважається святим заступником теслярів; Андрій – заступником рибалок. Хтось запропонував, щоб Євтих став заступником тих, хто спить у церкві![2]
Чому Святий Дух помістив цей потенційно незручний епізод у Новий Завіт? Я знову підкреслюю, що Лука ніколи б не написав цю розповідь тільки для того, щоб поставити Євтиха або общину в Троаді в незручне становище. Але Бог хоче, щоб цей випадок нас чомусь навчив. У розділі «Сімейний портрет» текст, що вивчався нами, дозволив відтворити картину сімейної атмосфери в ранній церкві. У цьому ж розділі ми маємо намір отримати декілька практичних висновків з історії про нещасливу дрімоту Євтиха. (Попереджаю: якщо мої слова занурять вас у сон, і ви впадете із стільця, поруч не буде Павла, щоб оживити вас![3])
ВАЖЛИВІ УРОКИ
Перш, ніж перейти до уроків, які ми можемо отримати з цього випадку, давайте знову звернемося до історії: Павло і його супутники провели в Троаді цілий тиждень, щоб зустрітися зі святими в перший день тижня (в. 6, 7а). Коли вони зібралися разом, щоб скуштувати Господню вечерю, Павло скористався можливістю, щоб учити і перестерігати їх (в. 7б). Оскільки він планував наступного дня покинути місто і не припускав побачити їх ще раз (в. 38), він «продовжив слово до півночі» (в. 7б). Лука відмічає, що у світлиці, де вони зібралися, було «багато світильників». Це були масляні світильники, які, напевно, сприяли пониженню вмісту кисню в повітрі маленької кімнати (в. 8).
Тіснота, духота і пізня година подіяли на одного з Павлових слухачів: «Одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув[4] глибокий сон»[5] (в. 9а). Ім’я Євтих означає «удачливий» або «щасливий»[6] і дуже підходить до нього у розрізі наступних подій. Євтих названий «юнаком». Старогрецькою це слово служило для позначення будь-якого віку аж до сорока років. В оригіналі його також називають «отроком», як завжди називали підлітка у віці від восьми до чотирнадцяти років (в. 12).
Ми, напевно, несправедливі до Євтиха. У ті дні не було законів, регулюючих дитячу працю; він, мабуть, пропрацював цілий день і дуже втомився, коли прийшов на зібрання. Як вже вказувалося, обстановка, в якій вони зібралися, явно сприяла сонливості. Не виключено, що Євтих сидів на незручному підвіконні, бо поступився місцем старшому[7]. Проте молодість і непідходящі умови не перешкодили Євтиху прийти, щоб бути зі святими. І, незважаючи на тривалість служби, Євтих не пішов! Особисто на мене справляє враження юнак, який явно любив Господа і Його церкву і був готовий залишитися до кінця тривалої служби!
Та все ж трагедія очікувала на нього. У ті дні вікна були простими отворами в стінах з віконницями, які можна було відкривати. Таким чином, не було нічого, що утримало б Євтиха від падіння. «Він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху» (в. 9б). (Закон Мерфі[8] свідчить, що з вікон завжди випадають назовні, і ніколи всередину.) У нашому розділі «Сімейний портрет» я намагався змалювати почуття братів, коли «підняли його мертвим» (в. 9в).
Павло пішов за іншими вниз сходами (в. 10); він, ймовірно, був найстаршим і рухався повільніше за інших[9]. Підійшовши, нарешті, до хлопчика, він «припав до нього» (в. 10б), можливо, так, як це робили Ілля і Єлисей (3Цар. 17:21; 4Цар. 4:34,35). «І, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”» (Діян. 20:10в). Павлові слова не означають, що хлопчик не помер від падіння. Лука не написав, що Євтиха «підняли як би мертвого» або що «вони подумали, що він мертвий». Лікар Лука каже, що юнак був піднятий мертвим (в. 9)[10]. Павлові слова означають, швидше, що життя повернулося до отрока (в. 12). Це диво найбільш вражаюче. Найімовірніше, потрібно було зібрати розбиті кістки, поставити на місце суглоби, полагодити пошкоджені кров’яні судини, відновити пошкоджені органи, порвані і розітнуті тканини, змусити серце забитися!
Деякі в наші дні заявляють, що вони мають ту ж силу, що і апостоли, але смію вас завірити, що вам ніколи не доведеться побачити повторення оживлення Євтиха. У своїх теках я зберігаю немало вирізок з газет, де говориться про сеанси «зцілення вірою», на яких люди помирали від серцевих нападів і тому подібного. Жодного з них не повернули до життя. Найвідоміший «цілитель по вірі» в нашій місцевості одного разу проводив сеанс у наметі, який впав, внаслідок чого декілька людей загинуло, а багато хто отримав каліцтва. «Цілитель» нікого не зцілив і нікого не воскресив з мертвих. Люди сьогодні не мають апостольської сили.
Ймовірно, у Павла було декілька причин для того, щоб воскресити Євтиха. По-перше, він виявив турботу про хлопчика та інших членів церкви в Троаді. По-друге, диво стало підтвердженням того, про що він щойно говорив (Мк. 16:20). Деякі убачають і ще одну мету. Вони вказують на паралель між смертю і воскресінням Ісуса (Діян. 20:7), на спогад про які зібралася церква, і воскресінням юнака (в. 9, 10). Повернення Євтиха до життя затвердило віру членів церкви у воскресіння!
Ось така історія. Тепер же давайте подивимося, які уроки ми можемо з неї отримати.
Уроки для слухачів
По-перше, уроки для слухачів. Один з найбільш очевидних полягає в тому, що соромно спати в церкві. Там, де мені довелося колись проповідувати, я знав одного чоловіка, в якого увесь бік був у синцях: це дружина постійно штовхала його ліктем, щоб він не спав. Вона казала мені: «Та я, загалом, не проти, щоб Джордж спав; просто його хропіння заважає іншим парафіянам». У багатьох проповідників є, щонайменше, одна історія про те, як хтось заснув у церкві. Один мій знайомий розповідав про керівника співу, який заснув відразу ж, щойно почалася проповідь. Незабаром після початку проповіді мій друг зробив паузу для більшого ефекту. У цю хвилину керівник співу прокинувся. Тиша навела його на думку, що проповідь закінчена, він підхопився і почав співати пісню запрошення.
Чесно кажучи, деякі, подібно до Євтиха, мають підстави для того, щоб задрімати. Одних змушує до цього хвороба або якась фізична недуга. Інші борються зі сном упродовж усієї служби, бо приймають медикаментозне лікування. Деякі працюють у зміни і приходять на богослужіння після безсонної ночі. Матерям іноді до ранку не дають заснути галасливі немовлята. Послухайте, що я вам скажу: коли ви не вільні над обставинами, які ведуть до сонливості, я вам вдячний за те, що ви все одно є присутніми, навіть якщо ви насилу піднімаєте ваші повіки, що злипаються!
А як щодо інших? Що можна сказати про тих, хто бореться із сном у недільний ранок, бо в суботу увечері сидів допізна перед телевізором або затримався в гостях? Що можна сказати про тих, кого просто не цікавлять духовні цінності? Кого не надихає спів, не чіпає проповідь, хто завжди сидить з байдужим і нудьгуючим виглядом? Ці люди турбують мене. Якщо ви опинитеся в одній з цих категорій, зверніть увагу: вам не загрожує смерть від падіння з третього поверху, але ви падаєте духовно – і духовна смерть може стати неминучою! Пора пробудитися і навчитися «поклонятися духом та істиною» (Ін. 4:24)!
Уроки для проповідників
Проповідники теж можуть винести для себе дещо з історії про Євтиха. Я зустрічав проповідників, які, вказуючи на той факт, що Павло проповідував до півночі, намагаються довести, що довгі проповіді відповідають Писанню[11]. Проте зверніть увагу, що Павло не був там у попередню неділю, і в його плани не входило залишатися до наступної. Його ситуація ніяк не походила на ту, в якій знаходяться проповідники, які з неділю в неділю спілкуються з одними і тими ж людьми.
Тривала Павлова проповідь виправдовує необхідність довгих проповідей в окремих випадках, але вона ніяк не може служити виправданням вимотування наших слухачів щотижневою багатослівністю. Якщо в людини вже усе заніміло від сидіння, від неї навряд чи можна чекати вдумливого слухання. Говорячи від імені Божого, ми не повинні перетворювати наші проповіді на колискові пісні.
Урок про навколишнє оточення
Ми можемо також отримати урок про те, якими мають бути фізичні умови в місці проведення зібрань. Ще раз я звертаюся до вірша 8: «У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників», які, мабуть, спалювали багато кисню. Іншими словами, там було жарко і задушливо. У розділі «Сімейний портрет» я говорив, що не так важливо, де збирається церква; але, проте, важливо зробити місце проведення зборів – яким би воно не було – сприятливішим для богослужіння. Погано провітрювані кімнати сприяють заколисуванню святих, розслаблюючи їх.
НАЙВАЖЛИВІШИЙ УРОК
Історія про Євтиха підкреслює той факт, що фізична сонливість на богослужінні може стати проблемою, і її слід уникати, але іноді фізична сонливість є просто симптомом серйознішої проблеми – духовного сну. Коли Павло докоряв коринф’янам у збоченні Господньої вечері, він поставив такий діагноз їх духовного стану: «Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає» (в англ. пер. – спить) (1Кор. 11:30; виділено мною). Коли ми говоримо про те, що хтось «спить у церкві», якщо йдеться про зібрання, мене це тривожить, але не дуже. Якщо ж під «церквою» ми розуміємо «тіло Христове», то мене дуже турбують люди, які «сплять у церкві». Одним з найважливіших завдань будь-якого проповідника є пробудження людей від їх духовної сплячки!
Павло кинув виклик духовним соням: «Вже пора нам від сну встати» (Рим. 13:11). І ще: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос» (Еф. 5:14).
Якби ми наслідували братів у Троаді, це б нас пробудило: вони не залишали зборів і дотримували Господню вечерю навіть у незручний час і в незручному місці. Вони шанували того, хто проголошував Слово Боже і саме Боже Слово, що проповідується. Нам треба наслідувати їх приклад.
ВИСНОВОК
Уроки цієї історії застосовані до всіх слухачів. Кожному треба робити усе можливе, щоб не спати під час служби, щоб поклонятися Богу належним чином. Є тут уроки і для тих, хто проповідує: можливо, нам треба більше працювати над тим, щоб наші уроки стали жвавішими і вимагали більше уваги від слухачів. Найважливіший урок, проте, для тих, чий духовний інтерес згас: «Отже, не будемо спати, як і інші, а пильнуймо і будьмо тверезі» (1Сол. 5:6)!
[1] Тут «церква» має значення «Збори для богослужіння». Про гру слів, де використовуються слова «в церкві», ще говоритиметься в цьому розділі.
[2] Біблія не учить про «святих-покровителів». Це жартівливий приклад.
[3] Один проповідник, проповідуючи в аудиторії, де немає вікон, розповідає історію про Євтиха, а потім каже (з іронією): «Ось чому в нас немає вікон: щоб ви не випадали з них. Проте ви все одно можете впасти з лави, тому дозвольте застерегти вас…»
[4] Граматичний час, спожитий в оригіналі, вказує на те, що це відбувалося поступово.
[5] Від грецького слова, перекладеного як «сон», сталося слово «гіпноз».
[6] Деякі вважають, що його ім’я вказує на те, що він був відпущеним на волю рабом.
[7] Деякі вважають, що він присунувся до вікна, щоб вдихнути свіжого повітря, коли відчув, що засинає.
[8] Для тих, хто не знайомий з напівжартівливим, напівсерйозним «законом Мерфі», коротко його можна сформулювати так: «якщо щось погане може статися, воно неодмінно станеться».
[9] Можливо, він, до того ж, і не хвилювався так, як інші, бо знав, що зможе воскресити хлопчика.
[10] Був юнак мертвий або ні, але сталося явне диво – якщо не диво воскресіння, то диво зцілення. Проте текст ясно вказує на те, що хлопчик воскреснув з мертвих. Це одна з багатьох паралелей у Діяннях між служінням Петра і служінням Павла: Петро воскресив з мертвих Тавифу (Діян. 9), а Павло воскресив Євтиха.
[11] «Довгий» – поняття відносне. Що вважається довгим в одній аудиторії, може сприйматися як коротке в іншій, і навпаки. Під словом «довгий» я просто маю на увазі те, що ваші слухачі визнають довгим.
