«Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій» (Пр. 3:5), – радить всім людям Біблія. Але на те і люди, щоб ігнорувати біблійні поради і покладатися на свій розум, а за його відсутності – на розум інших людей. Точніше, коли людина покладається на розум інших, вона тим самим побічно свідчить про те, що власного розуму їй бракує. Втім, не в цьому біда, а біда в тому, що більшість людей вперто намагаються покладатися на цей непевний світ і людей у ньому, ніж на Бога Живого. Для багатьох з них сама думка довіритися Богові здається повним божевіллям. А хтось з них глузує з тих, хто все ж таки вирішив довіритися Богу.
І таких насмішників та «розумників» є чимало. І не тільки серед тих, хто вважає себе атеїстом, але і серед людей, які вважають, що вірять у Бога. Тільки в чому саме проявляється їхня «віра» ті «віруючі» самі достеменно не знають. Що, ясна річ, не заважає їм зневажати вірних за їх сподівання на Бога. Не дивуйтеся цьому: мало в кого з людей слова і переконання збігаються з їхніми діями. Особливо, коли заходить мова про гроші, і наступні Христові слова, можна вважати своєрідним тестом на ступінь довіри певної людини Богові: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? …Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:24-33).
Але більшість людей, навіть серед тих, хто вважає, що вірить у Бога, не хоче слідувати цьому Божому плану, вважаючи за краще надіятися на власні сили і розум. або на інших людей, або ж на усілякі організації і країни (альянси). На будь-що, окрім Бога Живого. Через те Йому доводиться час від часу «забирати» ці об’єкти сподівання, щоб люди мали можливість трохи отямитися від світу та ідолів його, і пошукати кращий об’єкт сподівання. А що ж люди? А вони, принаймні більшість з них, розчарувавшись у старих об’єктах сподівання, починає шукати нові. Земні. Навіть не намагаючись довіритися Богу. Для них хліб земний є куди важливішим за Слово Боже і за обіцяння Божі.
А що Бог? А Бог, давши людям певний час на роздуми і нові розчарування, знову «забирає» черговий об’єкт їх сподівання. Раптом не помічали такого у своєму житті?
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Об’єкти сподівання