На шляху до Єрусалиму наприкінці третьої місіонерської подорожі Павло і його товариші зупинилися в Троаді. Лука так говорить про цей візит: «А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів».
«Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”. Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду – аж до світанку, і потім вийшов. Юнака ж привели живого, і немало втішилися» (Діян. 20:6-12).
Лука, побіжно згадуючи деякі моменти Павлової подорожі, проте, детально затримується на інших. У попередньому розділі Лука пробігся по цілих місяцях діяльності і пригод. У цьому ж уривку він методично викладає факти про юнака, що заснув у церкві![1]
Навіщо потрібна ця історія в Діяннях?[2] Звичайно ж, не для того, щоб присоромити хлопця, якого «під час тривалої Павлової бесіди …огорнув глибокий сон» (в. 9). Мені здається, що однією з найпривабливіших сторін нашого тексту є картина зібрання общини в Троаді. Особливе враження на мене справляє сімейна атмосфера ранньої церкви.
СІМ’Я ЗІБРАЛАСЯ РАЗОМ (20:6,7)
Хоча Павло квапився приїхати в Єрусалим до П’ятдесятниці (в. 16), у Троаді він і його товариші «пробули сім днів» (в. 6). «Таке могло статися через розклад прибуття суден, але ймовірніше, що вони затрималися з тією метою, щоб зустрітися з вірними в перший день тижня для переломлення хліба»[3]. Оскільки подорож з Филип у Троаду зайняла більше звичайного часу, Павло пропустив недільне зібрання церкви в Троаді[4], прибувши туди в понеділок[5]. Тому він чекав цілий тиждень, щоб побути зі своїми братами, коли вони знову зберуться разом[6].
Зверніть увагу, що перебування далеко від свого міста і від своєї общини не було для Павла відмовкою, щоб відхилитися від відвідування зібрання. Приходячи в нове місто, він розшукував братів і зустрічався з ними[7]. Він хотів бути зі своїми братами, коли вони зустрічалися в перший день тижня.
Рання церква збиралася в перший день тижня, оскільки цього дня Ісус воскрес з мертвих і явився Своїм учням (Лк. 24:1,7,13,21; Ін. 20:19,26)[8]. Юстин Мученик пізніше писав, що «воскресіння – це той день, в який ми усі приходимо в наші загальні зібрання, бо… Ісус Христос, наш Спаситель, цього дня воскрес з мертвих»[9]. Юдеї дотримували сьомий день[10] на згадку про фізичне творіння (Вих. 20:8-11); християни дотримують перший день на згадку про смерть, поховання і воскресіння Христове (1Кор. 11:23-25), що робить можливим «нове творіння Боже» (Гал. 6:15; суч. пер.; виділено мною).
Оскільки Лука згадав світильники, що горіли під час зустрічі (в. 8), то, видно, церква в Троаді зустрічалася ночами[11]. Оскільки там, куди прибув Павло, перший день тижня був просто черговим робочим днем і оскільки більшість християн працювали на інших людей[12], то вони могли зустрічатися тільки після закінчення усієї денної роботи.
Деякі припускають, що Лука користувався юдейським відліком часу і що церква зустрічалася того дня, який ми рахуємо суботнім вечором, але «немає жодних вказівок на те, що Лука [використовував] юдейський метод відліку часу, щоб повідомити про те, що сталося в цьому еллінському місті»[13]. Використовував Лука юдейський або римський відлік, все одно церква в Троаді зустрічалася увечері в перший день тижня[14].
Зіставте наступні факти: (1) Павло змінив маршрут, щоб зустрітися зі своїми братами; (2) брати зустрічалися в незручний час; (3) вони збиралися разом після важкої денної роботи. Ми доходимо висновку, що християнам подобалося зустрічатися один з одним (Діян. 2:42). Зазвичай близькі родичі люблять збиратися разом; якщо члени сім’ї не отримують задоволення від спільних зустрічей, таку сім’ю і сім’єю назвати не можна. Так само і члени Божої сім’ї люблять збиратися разом.
Тут самий раз провести самоаналіз. Чи подобається вам бути разом зі своїми братами і сестрами в Христі? Якщо ви не радієте зустрічі з Божою сім’єю, вам, ймовірно, треба провести певний духовний аналіз своїх стосунків зі своїми братами і сестрами, а також зі своїм Отцем (Євр. 10:25).
СІМ’Я ЗІБРАЛАСЯ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ СКУШТУВАТИ ГОСПОДНЮ ВЕЧЕРЮ (20:7)
Коли церква збиралася «у перший день тижня» (1Кор. 16:2) для богослужіння, головним в їх службі була Господня вечеря. Зверніть увагу на вірш 7: «зібралися на переломлення хліба» (виділено мною)[15]. Фраза «переломлення хліба» може означати або спільну трапезу (Діян. 2:46), або куштування Господньої вечері (Мф. 26:26; Діян. 2:42; 1Кор. 10:16). Більшість учених сходяться на думці, що в даному контексті воно «вказує на Господню вечерю, оскільки переломлення хліба було оголошеною метою цього офіційного зібрання»[16].
Нас не дивує, коли ми дізнаємося, що «Господня вечеря» (1Кор. 11:20) приймалася «в день воскресний» (Одкр. 1:10). Важливий будь-який прояв поклоніння Богу, але виключно християнський прояв – це Господня вечеря. Юдеї зустрічалися для навчання, молитви, співу і збору пожертвувань, але тільки християни збираються для «трапези Господньої» (1Кор. 10:21) кожен перший день тижня, щоб згадати смерть, поховання і воскресіння Христові[17].
Перші християни зустрічалися кожен перший день тижня, щоб скуштувати Господню вечерю. Ми можемо встановити це з щойно процитованих уривків. Оскільки християни зустрічалися кожен перший день тижня (1Кор. 16:1,2) і збиралися з метою переломлення хліба (Діян. 20:7), то ми доходимо висновку, що кожен перший день тижня вони приймали Господню вечерю. Істинність цього твердження підтверджується ранньохристиянськими письменниками. На початку другого століття були написані такі слова: «Але кожен Господній день збирайтеся разом і переломлюйте хліб і возносьте подяки»[18]. А ось ще слова Юстина Мученика, написані близько 150 р.: «У день Господній усі християни, будь то в місті або в селі, збираються разом, бо це день Господнього воскресіння, і… коли закінчується наша молитва, вносять хліб і вино з водою, і головуючий подібним же чином пропонує молитви і подяки в міру своїх здібностей, а люди виражають свою згоду, кажучи «Амінь»; і кожному дається, і усі куштують те, за що приносили подяки».
Дж. МакГарві стверджує, що «так само точно, як те, що учні зустрічалися кожен день Господній, вони того дня переломлювали хліб», а потім додає: «[Свідчення в Діян. 20:7], узяте у зв’язку із загальною практикою церкви в другому столітті і ще довго після цього… виявилося достатнім, щоб досягти спільної згоди серед знавців Біблії в тому, що це було в звичаї апостольської церкви».
Якщо хтось добровільно усувається від зібрань у Господній день, він добровільно усувається від Господньої трапези. Недивно, що автор Послання до Євреїв пише, що той, хто грішить навмисно, «зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає» (Євр. 10:29). У перші дні церкви Божа сім’я збиралася з радістю, щоб взяти участь у Господній вечері.
[1] Тут, як і в деяких інших місцях у цьому розділі, слово «церква» спожите в значенні «Зібрання для богослужіння».
[2] У цьому і в наступному розділах я використовував підхід, почерпнутий мною із статті Джона Воді, надрукованої в «Крісчен Байбл Тічер» під назвою «Євтих, учень, що заснув» (вер. 1982 р.), і проповіді Ріка Етчлі «Переломлення хліба і воскресіння мертвих» (груд. 1986 р.). Деякі вирази і приклади узяті з цих двох уроків.
[3] Фостер. У деяких випадках Павло залишався на сім днів у містах для того, щоб побути зі своїми братами (21:4; 28:14).
[4] Павло, Лука і усі, які були присутніми з ними, ймовірно, у перший день тижня зібралися разом на кораблі.
[5] Не забувайте, що частина дня зазвичай вважалася за цілий день.
[6] Звичайно, нам не слід думати, що Павло та інші просто сиділи в очікуванні. У команді Павла було, принаймні, дев’ять чоловік, більшість з яких (якщо не усі) могли проповідувати. Тижнева кампанія десяти проповідників не могла не бути плідною.
[7] Див. обговорення 9:26 у розділі «Доросла порада немовлятам у Христі».
[8] Церква також була встановлена в перший день тижня (Лев. 23:16; Діян. 2:1).
[9] 1 Апологія 67:7. Юстин Мученик, народ. близько 100 р., визнаний одним з найважливіших ранньохристиянських письменників. Він був учнем Полікарпа, який, у свою чергу, був учнем апостола Іоанна. Його писання підтверджуються іншими древніми рукописами, такими, як Послання Варнави 15:9. Ігнатій Богоносець говорив про тих, що прийшли до нової надії і більше не дотримували суботу, а жили для дня Господнього (Послання до Магнезійців 9:1-3).
[10] Християн ніколи не учили дотримувати сьомий день (див. Кол. 2:14,16).
[11] Той факт, що Павло проповідував «до півночі» (в. 7), також вказує на те, що збори відбулися пізно увечері.
[12] Деякі були навіть рабами (1Кор. 12:13; Еф. 6:5; Кол. 3:22, 1Тим. 6:1).
[13] Фостер.
[14] «Цей уривок не є виправданням практики адвентистів сьомого дня, які дотримують «день суботній» від заходу сонця в п’ятницю до заходу сонця в суботу і вважають, що саме цього дня християни повинні проводити богослужіння; навіть якщо ці зібрання проходили суботньою ніччю, воно не було святкуванням юдейської суботи» (Говард Маршал).
[15] Зверніть увагу, що вони зібралися для переломлення хліба, а не для того, щоб послухати Павла. «Навіть виступ такого знаменитого апостола, як Павло, був у той раз другим за значенням» (Дж. Кофман).
[16] Фостер. Деякі вважають, що «переломлення хліба» в Діян. 20:7 є поєднання Господньої вечері і агап («вечерь любові», Іуд. 12, тобто спільних трапез як вираження братерства), як, ймовірно, було в Коринфі (1Кор. 11:17-22,33,34). Іншими словами, вони визнають, що фраза «для переломлення хліба» в Діян. 20:7, як мінімум, включає Господню вечерю. Слід, проте, відмітити, що немає жодних вказівок на те, що церква в Троаді поєднувала два види «їжі». Якби це було так, то Павло, поза сумнівом, висловився б проти, як він це зробив у Коринфі (1Кор. 11:17-22,33,34).
[17] Ранні християни дотримували Господню вечерю тільки в перший день тижня, і в жоден інший.
[18] Дидахе (Вчення дванадцяти апостолів) 14:1.
