У ПОШУКАХ ЩИРИХ СЕРДЕЦЬ У ВЕРІЇ (17:10-15)
Верія знаходилася приблизно в сімдесяти кілометрах на південний захід-захід від Солуні, біля підніжжя знаменитої гори Олімп. Павло і Сила, мабуть, пройшли декілька кілометрів на захід Ігнатієвою дорогою, а потім повернули на південь. Мабуть, брати відправили Павла і Силу до «глушини», як називав такі міста Цицерон, сподіваючись, що їх відсутність розсіє ненависть солунських юдеїв[1]. Але оскільки Верія знаходилася в центрі процвітаючого і густонаселеного району, не виключено, що Павло вже намітив Верію як наступне місто для своїх проповідей.
Якщо християни, які відправили Павла і Силу до Верії, сподівалися, що ті триматимуться в тіні, поки не вщухнуть пристрасті в Солуні, то вони просто не знали цих людей. Відразу ж після прибуття у Верію «вони пішли до синагоги юдейської» (в. 10б). На їх приємний подив, у верійській синагозі опинилося багато щирих сердець, і не лише серед богобоязливих язичників, але і серед юдеїв: «Тутешні [юдеї][2] були добродушніші[3], ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так» (в. 11).
Якщо робота в Солуні продемонструвала, як треба поширювати Євангеліє, то робота у Верії показала, як слід приймати Євангеліє. Лука відмічає чотири позитивні риси в слухачів Павла і Сили. Вони були (1) сприйнятливі: «вони прийняли слово з усією ревністю»; (2) старанні: вони зустрічалися щодня, щоб займатися з Павлом і розбирати Писання; (3) обачні: вони мали здоровий скептицизм; вони не приймали слово Павла і Сили, не перевіривши його; вони розбирали Святе Писання, щоб переконатися, чи «точно це так» – між щирим і легковірним серцем є величезна різниця; (4) віддані: Богу і Його Слову. Вони визнавали Писання як вищий авторитет у релігії. Вони не розглядали сказане Павлом у світлі своїх колишніх вірувань. Вони не дослідили сказане Павлом з погляду практичності. Вони сприймали те, чому учив їх Павло, у світлі Писання! Лука похвалив їх за те, що вони перевіряли сказане апостолом! Нам потрібно більше таких людей, які готові прийняти істину, але перш, ніж прийняти її, намагаються переконатися за допомогою Біблії, що вчення, що викладається ним, і є істина!
Особисто я дуже побоююся, що знайдуться такі, хто беззастережно прийматиме сказане щойно мною тільки тому, що я це кажу! Перевіряйте те, що кажу я – або хто завгодно – у світлі Божого Слова. Якщо це істина – прийміть її; якщо це помилка – відкиньте! Ця порада прийнятна як для тих, хто є частиною тіла Христового, так і для тих, хто ще не став християнином. Значно більше помилок, ніж можна собі уявити, виникає через те, що люди шукають джерело авторитету в інших людях, замість того, щоб визнати Бога своїм єдиним авторитетом (1Кор. 4:6)!
Оскільки багато юдеїв у Верії мали щирі серця, то «багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок[4] і чоловіків чимало» (Діян. 17:12). У Солуні «деякі з [юдеїв] увірували» (в. 4), а у Верії «багато з [юдеїв] увірувало» (в. 12; виділено мною). Таким чином, ми бачимо різницю між брехливими і щирими серцями.
Ми не знаємо, як довго Павло і Сила залишалися у Верії, але була створена ще одна община Божих людей. Серед навернених був Сосипатр, який пізніше подорожував з Павлом (20:4).
Поступова звістка про успіх Павла і Сили просочилася назад до Солуні. Якщо на той час роздратування юдеїв у Солуні уляглося, то звістка про те, що у Верії багато юдеїв стали християнами, знову розпалила полум’я їх гніву, що вже згасло. Вони гадали, що позбулися Павла, а він, виявляється, знову проповідує свої жахливі доктрини лише на відстані сімдесяти-восьмидесяти кілометрів! Незабаром вони були вже на шляху у Верію. «Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ» (в. 13)[5]. Поза сумнівом, вони використовували ту саму тактику, яка виявилася успішною в Солуні.
Оскільки гнів натовпу був спрямований проти Павла, то християни вирішили відіслати його якнайдалі, щоб мстиві солунські юдеї не змогли дістатися до нього. І знову брати відправили Павла, цього разу в Афіни, у південну частину Греції, звану Ахайя (в. 14а, 15а)[6]. Напевно, Павлу знову було важко розставатися, але він відчував задоволення, усвідомлюючи, що в Македонії він залишає після себе три нові Господні общини. Сила і Тимофій залишилися у Верії, щоб допомагати тамтешнім молодим християнам[7] (в. 14б).
У ПОШУКАХ ЩИРИХ СЕРДЕЦЬ В АФІНАХ (17:14,15)
Якщо Павло і верійські брати пішли в Афіни пішки, то ця подорож зайняла багато днів. Морем допливти до Афін можна було лише за декілька днів, і, схоже, саме так вони і дісталися туди. «Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря… Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, … відбули» (в. 14,15).
Уперше з тієї миті, як антиохійська церква відправила Павла, він був один – один в одному з найбільш впливових міст світу. Він відчував пригніченість, але (як ми побачимо далі) це не перешкодило йому продовжувати пошуки щирих сердець.
ВИСНОВОК
Як завжди, у нашому тексті багато уроків, які нам слід засвоїти. (1) Ми повинні постійно проповідувати Слово Боже. «Павло… говорив з ними з Писання» (в. 2; див. також в. 13). (2) Ми повинні проповідувати Слово Боже незалежно від результатів. Павло хрестив «деяких» юдеїв у Солуні і «багато» у Верії, але проповідував він в обох містах однаково. Ми маємо бути старанними в проповідуванні і настанові, а результати залежать від Бога (1Кор. 3:7). (3) Ми повинні спонукати наших слухачів не приймати на віру усе сказане нами тільки тому, що це говоримо ми. Навпаки, усі наші (чи чиї б то не було) настанови слід вивчати у світлі Писання (в. 11)! (4) Якщо ми наполегливо проповідуватимемо Слово Боже, то воно обов’язково підштовхне людей – до добра або до зла. Деякі з нас занадто обережні: ми боїмося когось образити. Один хлопчик був не так вже далекий від істини, коли сказав: «Біблія закінчується революцією»[8].
У цьому розділі ми постаралися особливо підкреслити важливість пошуку щирих сердець. Як ми переконалися, щирі серця приймають Слово Боже, почувши його, а брехливі – ні. Як же знайти щирі серця? На жаль, люди не ходять з табличками «У мене щире серце» або «У мене брехливе серце». Єдиний відомий мені спосіб відшукати щирі серця – це робити те, що робили Павло і Сила: невпинно розповідати про Ісуса Христа в будь-яких умовах, сприятливих і несприятливих (2Тим. 4:2), а потім зрадіти, якщо хтось відгукнеться на ваше благовістя. Вітаю! Ви знайшли щире серце![9]
[1] Деякі вважають, що Павло планував йти далі на захід Ігнатієвою дорогою і, проповідуючи у великих містах, які зустрінуться на шляху, дістатися до Риму (Рим. 1:13; 15:22). Якщо це дійсно так, то Бог ще раз втрутився і змінив його план.
[2] Багато років я думав, що Лука мав на увазі жителів Верії взагалі – на противагу жителям Солуні. Проте, врешті-решт, я зрозумів, що в цьому тексті він протиставляє юдеїв Верії юдеям Солуні.
[3] В оригіналі сказано «благородніше». Слово «благородний» використовувалося греками стосовно людей знатного походження. У цій цитаті явно мається на увазі благородство характеру. Це слово могло бути навмисно спожите Лукою, щоб виразити думку про те, що благородство характеру було набагато важливіше благородного походження.
[4] Відмітьте ще раз, яке значення надає Лука ролі жінок. У цьому уривку він перераховує жінок раніше чоловіків.
[5] Аналогічний випадок ми розглядали в 14:19. Див. розбір віршів у розділі «Від обожнювання до приниження».
[6] Текст деяких древніх рукописів дозволяє засумніватися в тому, що в братів був певний план, куди відвезти Павла; не знаємо ми також і того, як вони добиралися до Афін – морем або сушею. Варіант, запропонований мною, здається мені найбільш вірогідним, хоча не виключені і інші версії.
[7] Нам не відомо напевно, чи була це ідея братів, Павла або Святого Духа. Але незалежно від того, чия це була ідея, Павло не хотів, щоб вони залишалися у Верії довше, ніж це було абсолютно необхідно (в. 15).
[8] Хлопчик переплутав слова «одкровення» («revelation») і «революція» («revolution»); прим. пер.
[9] Якщо цей матеріал використовується для проповіді, то слід звернутися до присутніх із закликом заглянути у своє серце – чи щире воно. Індикатором щирого серця служить позитивна відповідь на запрошення Ісуса Христа.
