Новонавернена (16:12б-15)
Наприкінці вірша 12 сказано, що мандрівники пробули у Филипах «кілька днів». Скільки це насправді, ми не знаємо, але за цей час Павло і його сподвижники встановили церкву, яка стала улюбленою для Павла, – жодна інша община не була йому настільки близькою, як ця[1].
Початок створення общини був невдалим. Наскільки нам відомо, у Филипах не було синагоги[2]. Тому Павло не міг почати свою роботу з відвідування синагоги як він це зазвичай робив[3]. Настала субота, і Лука відмічає: «А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви [«де, як ми вважали, було місце молитви»; суч. пер.]»[4] (в. 13а). Під час вавилонського полону, коли юдеї не могли відвідувати храм, у них з’явилася традиція збиратися і молитися на березі найближчої річки (Пс. 136:1; Езд. 8:15,21) – можливо, тому, що в річці можна було проводити ритуальні обмивання. Неподалік від Филип – близько півтора кілометра від західних міських воріт – протікала річка Гангу (Гангіта)[5]. Павло і його співпрацівники вирушили до річки в надії знайти когось, хто вірив в істинного Бога.
Підійшовши до річки, вони знайшли там декількох жінок, які зібралися помолитися[6]. Лука не каже, чи були вони юдейками, прозелітками або богобоязливими; ймовірно, вони були з богобоязливих[7]. Я не знаю, чи були місіонери розчаровані, не зустрівши там чоловіків. Лука просто констатує факт: «Ми … сівши[8], розмовляли з жінками, які посходились» (в. 13б)[9]. Примітно, що місіонерів призвав на допомогу чоловік македонянин, проте першими наверненими були жінки.
Церква у Филипах була не єдиною общиною, першими членами якої стали богобоязливі жінки. У всьому світі можна налічити сотні громад, які існують завдяки впливу і турботі благочестивих жінок. Я не знаю жодної общини, яка могла довго існувати без постійної підтримки своїх жінок. За Божим задумом, жінки не повинні займати місце проповідника, але не можна недооцінювати їх незамінного вкладу!
Серед жінок була «одна жінка на ймення Лідія[10], з міста Фіатір, що торгувала багряницею[11], яка шанувала Бога» (в. 14а). Лідія була торговкою[12], прибула з Фіатіра продати свій товар. Фіатір знаходився за Егейським морем у римській провінції Асія (пізніше Фіатір став місцем розташування однієї із семи церков Асії [Одкр. 1:11; 2:18-29]). Можна помітити легку іронію в тому факті, що після того, як Павлу не було дозволено йти в Асію, його першою наверненою у Филипах була мешканка Асії.
Лідія «торгувала багряницею». Пурпурна фарба, яку отримували по краплях з рідкісного різновиду молюска[13], була надзвичайно дорогою. Тільки царі і дуже багаті люди могли дозволити собі «одягатися в порфиру» (Лк. 16:19). Це і плюс те, що Лідія володіла великим будинком[14] і, ймовірно, мала прислугу (в. 15), свідчить про Господнє благословення – матеріальну забезпеченість.
Важливішим є той факт, що вона «шанувала Бога»[15]. Шанування Бога, поза сумнівом, означало для неї більше, ніж торгівля. Суботній день не був священним святом у Филипах; це просто був ще один день, в який можна заробити динарій[16]. Шанування Бога для Лідії означало готовність закрити свою крамницю[17], незважаючи на перевагу, яку отримували її конкуренти.
Проте найважливішою рисою Лідії було те, що вона завжди була готова слухати і пізнавати Божу істину. У багатьох планах Лідія – жіночий двійник «доброчесного і богобоязливого» Корнилія, що сказав Петру: «Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог» (10:22,33). Лука каже, що «Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло»[18] (в. 14б).
Тут ми повинні зупинитися і прокоментувати слова «Господь відкрив їй серце». Цю фразу ми зустрічаємо виключно при наверненні Лідії; у жодних інших випадках навернення не говорилося, що Господь відкривав серця слухачів. Яке ж її смислове навантаження?
Вірш 14 використовується кальвіністами[19] для «доказу» своєї доктрини про «безпосередню дію Святого Духа» на серце грішника. Вони вважають, що людина народжується в гріху[20] і не здатна жодним чином відповісти на заклик Євангелія до тих пір, поки Святий Дух не зробить дива в її серці. Проте зверніть увагу, що Лідія могла уважно слухати[21] Павла і до того, як її серце відкрилося; жодна доктрина кальвінізму не підтримується цим уривком. Тому ми знову запитуємо: що означає ця фраза?
Для Луки характерно підкреслювати, що Бог робить щось, коли насправді Він робить це через Свого посередника. Наприклад, коли Павло і Варнава повернулися з першої подорожі, вони доповіли церкві в Антиохії «все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам» (14:27)[22]. Спочатку відмітьте слова «все, що зробив Бог», потім – за допомогою кого Він це зробив: «з ними». Бог навернув багатьох язичників, і здійснив Він це через проповідь Павла і Варнави[23].
З тексту здається очевидним, що Бог відкрив серце Лідії через проповідь Євангелія: вона «слухала, … що говорив Павло» (в. 14б; виділено мною). Македонський заклик зіграв ту саму роль при навертанні до віри Лідії, що водійство Святого Духа при наверненні євнуха і видіння при наверненні Корнилія: він звів разом грішника і благовісника (Рим. 1:16,22; 10:13-17; Еф. 6:17; Євр. 4:12; Як. 1:21)[24]. Р. С. Дж. Ленський вказує: «Господь відкриває серце, але тією рукою, яка відсовує клямку і відчиняє двері, є Слово… а двері відчиняються тим, хто послухає». Бог не зробив для Лідії чогось такого, чого Він не зробив для інших грішників у вже відомих нам випадках навернення. «Бог не дивиться на особу» (10:34). Лідія була спасенна так само, як були спасенні і усі інші в книзі Діянь: вона почула Слово, Слово доторкнулося її серця (див. 2:37), зародилася віра, за яким відбувся послух.
Проте це як і раніше не пояснює, чому Лука віддав перевагу фразі «Господь відкрив їй серце» замість того, щоб просто констатувати, що Слово для Лідії зіграло вирішальну роль. Дозвольте мені припустити, що Лука скористався цими словами, бо він побачив правицю Божу в усьому, що сталося: Бог запобіг їх походу в Асію або Вифинію. Бог послав їм видіння в Троаді. Більше того, це Боже провидіння привело їх до тих сприйнятливих душ на березі ріки, і Його Дух надихнув їх проповідь. Не Павло, не Сила, не Лука або Тимофій відкрили серце Лідії; один тільки Бог заслуговує хвали! Ніколи не забувайте: ми можемо посадити і поливати, але вирощує тільки Бог (1Кор. 3:6)!
Коли серце Лідії відкрилося, вона відгукнулася на те, «що говорив Павло» (14б). У вірші 15 сказано про хрещення Лідії і її домашніх. Це може вказувати на те, що більшість, якщо не усі жінки, що були присутніми на березі ріки, були «домашніми» цієї жінки – ймовірно, її слугами. Вода для хрещення була під рукою, і вони, поза сумнівом, тут же увійшли до води, щоб прийняти хрещення в Христа[25].
У своєму житті я зустрічав немало зображень хрещення Лідії і її домашніх. Картина була незмінно такою: широка, спокійна річка з пасторальними сценками по берегах. Як той, хто побував на берегах Гангіти, я можу сказати вам, що це вузька, глибока, бистроводна і шумна річка[26], а з обох боків до води підступає густий ліс.
Слід зазначити ще одну рису характеру Лідії: вона була гостинною (Рим. 12:13; 1Пет. 4:9). Ось послухайте: «Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: “Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене”» (в. 15а). У Павла, ймовірно, були змішані почуття з приводу прийняття цього запрошення. З одного боку, проживання в християнському будинку було прийнятніше в порівнянні з проживанням в язичників. З другого боку, виникало питання пристойності: як це виглядатиме з боку, якщо четверо чоловіків зупиняться в будинку, повному жінок? Проте Лідія була не з тих, хто сприймав відмову. Лука пише: «І переконала нас» (в. 15б). До кінця перебування Павла у Филипах будинок Лідії служив для нього штаб-квартирою (16:40).
ВИСНОВОК
Під час цього розділу я учив вас завжди бути готовими відгукнутися на Божий заклик. Завершуючи, дозвольте мені надихнути вас відгукнутися на два особливі заклики:
Якщо ви вже християни, то дозвольте мені поквапити вас відповісти на «македонський заклик». Дозвольте Богу відкрити ваші вуха, щоб ви почули заклик про допомогу сотень і тисяч людей, що гинуть: «Прийди і допоможи нам!» Якщо вам здається, що ніхто не зацікавлений, згадайте місто Филипи: саме місто, можливо, і залишилося байдужим, але біля річки чекали ті, хто жадав слухати. Якщо ви їх шукатимете, ви обов’язково знайдете чесні душі – такі, як Лідія і її домашні, які хотіли пізнати істину.
Якщо ви ще не християни, дозвольте мені переконати вас відгукнутися на найважливіший заклик з усіх: заклик Бога спастися і стати Його чадом! У 2Сол. 2:14 Павло підкреслював, що Бог закликає кожну людину через Євангеліє. Церква складається з «покликаних», іншими словами, тих, хто відгукнувся на заклик Благої Звістки (2:38,41,47). Якщо ви не відгукнулися так, як це зробили Лідія і її домашні, дозвольте Богу відкрити ваше серце – і прийміть відразу ж хрещення, як це зробили Лідія і її домашні.
[1] Як ми побачимо пізніше, церква у Филипах, єдина, яка постійно піклувалася про благополуччя Павла. Послання Павла до Филип’ян – це освідчення в любові (Фил. 1:3-5; 4:1).
[2] Оскільки для створення синагоги потрібно було лише десять чоловік, та відсутність синагог вказує на те, скільки юдеїв могло бути в місті.
[3] Якщо Павло і його сподвижники прибули у Филипи за декілька днів до суботи, то, знаючи Павла, ми можемо припустити, що вони стали виступати з проповідями загального характеру (як у Лістрі, де не було синагог), у той же час намагаючись дізнатися, чи є в тій місцевості юдеї.
[4] Текст вірша 13 не зовсім ясний.
[5] Наскільки мені відомо, Гангіта – єдина річка поблизу розвалин Филип, тому ми можемо бути досить упевненими, що саме про цю річку говориться в Діян. 16.
[6] Ми не знаємо, чи збиралися вони просто неба, під навісом або в будинку біля річки.
[7] Це підтверджується мовними засобами тексту оригіналу у вірші 14 при описі Лідії.
[8] Учителі юдаїзму зазвичай наставляли сидячи (Мф. 5:1).
[9] Звичайно ж, присутність цих богобоязливих жінок на березі ріки щосуботи була однією з причин того, що Бог потурбувався, щоб Павло і його команда не пропустили Филипи у своїй подорожі.
[10] У той час Лідія було поширеним ім’ям. Місто Фіатір знаходилося на території древнього царства Лідія.
[11] Дослівно в тексті оригіналу сказано що «торгувала пурпуром». (Пурпур – дуже дорога фарбувальна речовина темно-багрового кольору, що вживалася в давнину для фарбування тканин; одяг з такої тканини [«багряниця»]. Прим. пер.) Можливо, що Лідія торгувала барвником. Але все таки ймовірніше, що вона торгувала тканинами, забарвленими в пурпурний колір. В історичних документах говориться, що місто Фіатір було відоме виробництвом пурпурних тканин.
[12] Так, жінки-християнки можуть працювати. Я вважаю за краще, щоб християнські матері сиділи удома (у нас надто багато дітей, що ростуть безпритульниками), але, згідно з Писанням, вони можуть працювати зовні дому за умови правильного вибору пріоритетів – найголовніше завдання, визначене їм Богом, – це турбота про сімейне вогнище (Тит. 2:4,5). Доброчесна жінка з Пр. 31:10-31 займалася багатьма справами, але заради них вона не нехтувала своєю сім’єю.
[13] Хтось припустив, що Лідія торгувала тканинами, забарвленими фарбою, отриманою із соку кореня марени. Її називали яскраво-червоною. Проте, оскільки в тексті сказано, що Лідія торгувала багряними, а не яскраво-червоними тканинами, то вірогіднішим здається припущення про фарбу, яку отримують з молюсків або водоростей.
[14] Її будинок був досить великим, щоб вмістити її разом із слугами і чотирьох місіонерів.
[15] Ця фраза використовується в книзі Діянь кілька разів і означає богобоязливих.
[16] Динарій – монета, яку простий робітник зазвичай заробляв за день.
[17] У суботу юдеї в чужих містах закривали свої крамниці; Лідія, мабуть, чинила так само. Звідси можна зробити висновок, що слуги Лідії (які могли б обслуговувати магазин у цей час) були з нею на березі ріки.
[18] Хоча говорили усі (в. 13), Павло, мабуть, був головним оратором (див. 14:12).
[19] Кальвіністи – це ті, хто прийняв основи вчення Жана Кальвіна, відомого релігійного лідера часів протестантської реформації. Багато конфесій приймають деякі постулати Кальвіна.
[20] Це називається вченням про «повну спадкову гріховність». Писання про це не учать (див. Єз. 18:20; Мф. 18:3).
[21] Грецьке слово, перекладене як «слухала», є дієсловом недоконаного виду і вказує на те, що вона слухала тривалий час. Брюс переклав це дієслово «слухала уважно».
[22] Цей же вираз використаний у 15:4.
[23] У 15:12 використана аналогічна термінологія, і посередник вказаний словами «через них». Як приклад із Старого Завіту можна узяти Пс. 104:41: Бог «розколов скелю», але зробив Він це через Мойсея (Вих. 17:1-7).
[24] Деякі вважають, що фраза «відкрив їй серце» говорить про те, що до того серце Лідії було якимсь чином закрите. Але, ймовірно, її серце було закрите не через якісь забобони, а просто через незнання. Знання істини послужило їй ключем до розуміння.
[25] Їх, ймовірно, хрестив Сила, Лука або Тимофій. Як правило, Павло не хрестив (1Кор. 1:14-17).
[26] Через шум нашому екскурсоводу довелося кричати, щоб його почули.
