ДЕКІЛЬКА ВИСНОВКІВ
Як спокусливо зупинитися і поміркувати над тим, що Павло і Варнава могли б зробити і як би їм слід було вчинити. Важко не думати про те, що, скористайся вони порадам, які дані в наших двох попередніх розділах, протиріччя можна було б улагодити. Проте Лука записав тільки короткий підсумок того, що сталося, і не надав нам достатньо інформації, щоб ми пограли в суд і присяжних засідателів. Тому я обмежуся тим, що витягну з цієї історії декілька основних істин про розбіжності, що виникають між братами.
(1) У братів завжди були і час від часу будуть розбіжності – навіть у хороших братів[1]. І Павло, і Варнава були хорошими людьми, але не зійшлися в думці. Хтось одного разу сказав, якщо двоє завжди згодні один з одним, то один з них зайвий. Нічого немає поганого в розбіжностях, поки вони не виходять з-під контролю (ми не можемо ставити в приклад «сильну розбіжність» між Павлом і Варнавою) і доки стосуються тільки думок[2].
(2) У більшості розбіжностей обидві сторони частково праві, а частково ні. Вивчаючи історію суперечки між Павлом і Варнавою, ми незмінно задаємося питанням: «Хто з них правий?» Один каже: «Я гадаю, що правий Павло. Я був у його становищі і скажу вам, що не можна сподіватися на весняний лід!» Хтось інший відповість: «Ні, правий був Варнава, бо Марко виявився чудовим працівником для Господа!» Лука не каже, хто правий, а хто не правий. Той факт, що антиохійські брати влаштували Павлу і Силі офіційні проводи (в. 40), може вказувати на те, що вони прийняли сторону Павла (принаймні, вони не стали його засуджувати за його позицію), але це непереконливо.
Обидва були неправі, дозволивши розбіжності вийти з-під контролю. В іншому сенсі, обидва були праві. Павло і Варнава дивилися на суть питання з двох різних поглядів. Павло розглядав питання, узяти або не узяти із собою Марка, з погляду виконуваного завдання, Варнава ж – з людського погляду. Павло боявся, що Маркова присутність негативним чином позначиться на інших членах групи і може зашкодити виконанню місії[3]. Варнава боявся, що, не узявши Марка, вони розчарують його і зашкодять становленню людини. Павло дивився на людей і запитував: «Що вони можуть зробити для Божої справи?», тоді як Варнава дивився на людей і запитував: «Що може Божа справа зробити для них?» Для Господньої справи важливі обидва погляди.
У США є такий правовий принцип: коли двоє сперечаються, обидва не можуть бути правими одночасно. Один може бути правий, другий неправий, або ж обидва можуть помилятися, але обидва не можуть бути правими. З біблійного погляду, цей принцип може бути справедливий, коли суперечка стосується віровчення, але він не вірний, коли це питання думок. Наші стосунки сильно зміцняться, якщо ми визнаємо право інших не погоджуватися в питаннях особистої переваги і, можливо, навіть визнаємо можливість (хоча це і маловірогідне) того, що правими можуть виявитися інші, а не ми![4]
(3) Іноді, незважаючи на грандіозні зусилля, усі спроби прийти до згоди не досягають мети, і братам просто доводиться «погоджуватися на незгоду». Ми б вважали за краще, щоб такого не було, але так буває. Коли таке станеться, це не найбільша трагедія у світі, і це необов’язково означає кінець дружбі – якщо обидві сторони поводяться належним чином.
(4) Навіть коли брати не можуть погодитися, їм все одно треба поводитися, як годиться християнам. Коли уперті брати починають сперечатися між собою, для них нешкідливо прочитати настанову Павла ефесянам: «Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому… Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають… Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:26,29,31,32).
Хтось сказав: «Можна не погоджуватися, зберігаючи дружелюбність».
Як Павло і Варнава поводилися, коли розійшлися в думках? По-перше, вони не припинили служити Господу. Дуже часто буває, що один брат, посварившись з іншим братом, зганяє потім свою образу на Господі. По-друге, вони не спробували підірвати авторитет один одного. Ми ніде не прочитаємо, що Павло відправив лист у Галатію, в якому поставив під сумнів здоровість вчення Варнави, або що Варнава відправив статтю до інформаційного видання Кіпру, звинувачуючи Павла у відсутності співчуття. По-третє, вони не затаїли зла один на одного. І оскільки вони не зробили нічого подібного, час, ймовірно, залікував цей болючий розрив. Павло згадав Варнаву, коли пізніше писав до коринф’ян (1Кор. 9:6). Ця згадка свідчить про те, що не залишилося жодних важких спогадів, вона може навіть означати, що через певний час вони знову працювали разом[5]. Нехай допоможе нам Бог навчитися в Павла і Варнави як чинити, коли ми не згодні з братом!
(5) Якщо ми поводимося по-християнськи, Бог може виправити те, що ми робимо неправильно, і зробити так, щоб незгода сприяла для блага. Безпосереднім результатом розбіжності Павла і Варнави стало те, що вирушила не одна, а дві місіонерські команди. Казати, що Святий Дух створив усю ситуацію, щоб на ниві місіонерської роботи вийшли дві команди, було б занадто самовпевнено, але ми не схибимо проти істини, якщо скажемо, що Бог анулював усі неприємні наслідки і повернув цей епізод так, щоб він сприяв для блага (Рим. 8:28). Під час місіонерської роботи мені неодноразово доводилося бачити повторення ситуації Павла і Варнави – коли двоє не могли працювати разом і тому погоджувалися, що працюватимуть у різних районах. Найчастіше такий розподіл був сприятливим, і кінцевим результатом було встановлення двох громад замість однієї – громад, що живуть у цілковитій згоді одна з одною.
Те, що Павло і Варнава продовжували служити Богу всупереч своїм розбіжностям, призвело також до віддалених позитивних результатів. Бог благословив труди обох. У наступних декількох розділах ми вивчатимемо другу місіонерську подорож Павла. Попереду Павла і його нову команду чекали хвилюючі і плідні дні. У той же самий час зусилля Варнави допомогти Марку розкрити його потенціал слуги Господнього виявилися неймовірно успішними. За ненатхненним переказом, Марко вирушив в Александрію, в Єгипет, і почав працювати там. Так це чи ні, але нам відомо, що Марко пізніше став співпрацівником Петра (1Пет. 5:13) і що він написав одне з Євангелій. З часом він помирився з Павлом. Марко був з Павлом під час його першого римського ув’язнення. Павло говорив про нього, як про «співпрацівника для Царства Божого» і відмічав, що Марко був йому «відрадою» (Кол. 4:10,11; див. також Филим. 24).
Найпоказовішим, проте, є прохання Павла до Тимофія, написане під час його другого ув’язнення, незадовго до смерті: «Марка візьми і приведи з собою, бо він мені потрібний для служіння» (2Тим. 4:11). У свій час Павло вважав Марка непридатним; наприкінці життя він знайшов його потрібним. (Чи не чудово, що Бог може використовувати недосконалих людей?)
ВИСНОВОК
Одного разу я прочитав про двох сестер, які дуже давно посварилися з приводу якоїсь дрібниці (жодна з них вже і не пам’ятала, у зв’язку з чим). Вони продовжували жити в одному будинку, але роками не розмовляли одна з одною. Вони накреслили крейдою лінію, яка розділила їх будинок на дві частини, – через середину дверних отворів, через середину каміна. Вони готували їжу в одній кухні, їли за одним столом, спали в одній спальні. Ночами вони чули дихання один одного, але всякий зв’язок між ними був зруйнований.
«Як сумно», – можливо, скажете ви, але у всьому світі, у сім’ях, містах, навіть у церквах проведені крейдою лінії, що ділять усе навпіл. Ні, я кажу не про видимі крейдяні лінії, а про крейдяні відмітки у свідомості. Я говорю про людей, які не бажають мати нічого спільного з іншими людьми через минулі розбіжності. Якщо ви колись опинитеся в такій ситуації, я благаю вас: зробіть усе можливе, щоб стерти ці крейдяні лінії! «Перебувайте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18).
Давайте постараємося цей урок звернути на себе. Можливо, ви зараз перебуваєте у сварці з кимсь? Як ви чините? Зверніть увагу, я не запитав: «Як він (вона) чинить?» – але: «Як ви чините?» Що можете зробити ви, щоб усунути непорозуміння? Якщо ви у сварці з братом саме зараз, будь ласка, знайдіть час помолитися. Сповідуйте свої гріхи Богу, попросіть Його дати вам мудрість і упокорювання, щоб розв’язати свою проблему, і попросіть Його змінити ваше ставлення до брата.
[1] Розбіжності обов’язково виникатимуть, коли двоє вольових людей працюють разом, а (сподіваюся, я вас не шокую) проповідники, як правило, – вольові люди. Проповідники, які не мають сильного характеру, зазвичай легко губляться від нападок, які їм дістаються як проповідникам, і припиняють свою діяльність.
[2] Нам слід погоджуватися по основах вчення (1Кор. 1:10), але не обов’язково погоджуватися в питаннях думок (Рим. 14).
[3] Робота мала бути не з легких (боротьба з псевдовчителями в Галатії, а потім виконання будь-якої роботи, на яку поставить їх Бог за межами цього краю), і Павло, очевидно, боявся, що Марко знову залишить їх.
[4] Це також зміцнило б багато шлюбів!
[5] Варнава міг приєднатися до Павла в Коринфі наприкінці другої подорожі (Діян. 18), але це здається маловірогідним. Проте він, мабуть, певний час все-таки був у Коринфі або поблизу, інакше згадка Павлом про те, що Варнава не отримує матеріальної підтримки, не мала б сенсу.
