Одного разу цар Навуходоносор, ходячи кімнатами свого царського палацу, роздумував: «Чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!» (Дан. 4:27). Не встиг він промовити ці слова, як з неба пролунав голос: «Тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» (Дан. 4:28, 29).
І тут же Навуходоносора уразила хвороба, яка перетворила його на подобу звіра[1]. Він вирушив у поле – можливо, у сад при палаці – «їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього – як у птаха» (Дан. 4:30).
Коли до царя повернувся розум, він визнав, що своїм успіхом він зобов’язаний Богові Ієгові: «Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо» (Дан. 4:34). Підкресліть слова: «Який у силі смирити тих, що ходять гордо». У цьому розділі ми знайдемо переконливий доказ істинності подібного твердження.
Новозавітним двійником Навуходоносора є Ірод Агриппа І. Це той Ірод, який убив апостола Якова, і той самий Ірод, який заарештував Петра і мав намір убити його. У цьому розділі ми побачимо, як Ірод прихильно віднісся до того, що його назвали «богом», і як Господь утихомирив його.
ІРОДОВА СІМ’Я
Щоб зрозуміти Ірода Агриппу І, нам потрібне поглянути на його коріння. Він був «людиною, яка вважала себе Богом», бо виросла в сім’ї, де кожен вважав себе богом[2]. Життя і доля членів його сім’ї – сім’ї Іродів – увесь час перетиналася з життям Ісуса і Його перших учнів.
У Новому Завіті згадується, щонайменше, одинадцять членів сім’ї Іродів, і десятеро з них – по імені. Щоб розібратися в цьому, вам слід знати, що слово «Ірод» стало не лише ім’ям, але і титулом. Декілька чоловіків носили ім’я «Ірод», і це може заплутати тих, хто не знайомий з цією сім’єю. Щоб розібратися в членах сім’ї і краще зрозуміти Ірода Агриппу І, давайте дослідимо окремі гілки його сімейного дерева.
Наш огляд починається з Ірода Великого, діда Ірода Агриппи І. Ірод Великий (званий у Писаннях просто Іродом; див. Лк. 1:5) більш відомий як Ірод, який наказав убити усіх немовлят, коли народився Ісус (Мф. 2:1-19). Він був ідумеєм[3], нащадком Ісава. Свого часу ідумеї були скорені юдейськими борцями за свободу, званими Маккавеями[4], після чого чоловіків ідумеїв змусили підкоритися обряду обрізання. Тільки при найбільшій уяві ідумеїв можна було назвати юдеями або юдейськими прозелітами. Проте шлюб Ірода привів його в юдаїзм: одна з його десяти дружин, Маріамна, була юдейкою і походила з царського роду маккавейських героїв.
Будучи ще молодим, Ірод Великий став правителем Галилеї. Поступово йому була довірена більша територія і, нарешті, дарований титул царя. У цілому, він не користувався популярністю серед юдеїв, але клан іродіан утвердився як у релігійній, так і в політичній сферах (Мф. 22:16; Мк. 3:6; 12:13).
В Ірода була пристрасть до будівництва, і найбільшим його досягненням стало відновлення храму в Єрусалимі[5]. Його характерною рисою був панічний страх перед своїми політичними ворогами[6]. Боячись неослабної популярності сім’ї Маккавеїв, він систематично знищував їх, не пощадивши навіть своїх двох синів, які народилися від Маріамни. (Коли людина може убити власних синів, то не варто дивуватися з того, що вона в змозі вбивати чужих синів!) Згодом він убив і Маріамну, ймовірно, єдину дружину, яку по-справжньому любив.
Ірод Великий правив тридцять сім років, померши від ганебної, невиліковної хвороби (про його смерть згадується в Мф. 2:19,20). Після його смерті підвладна йому територія була поділена Римом на чотири частини, кожна з яких управлялася тетрархом («четвертовладником», або правителем четвертої частини царства)[7]. Кожен з трьох синів Ірода Великого (дядька Ірода Агриппи І) отримав одну з частин, а четвертою була людина, що не належала до роду Іродів, по імені Лисаній (Лк. 3:1).
Один син, Архелай, був поставлений тетрархом над Юдею, Самарію і Ідумею (Едомом). Він відрізнявся запальною вдачею. Побоюючись Архелая, Йосиф, Марія і Ісус не повернулися у Вифлеєм, який знаходився на території Архелая, а пішли в Назарет, у Галилею (Мф. 2:19-23). Жорстоке поводження Архелая з юдеями стало причиною того, що він був засланий у Галію в 6 р. Р. Х. А для управління територією Рим став призначати своїх прокураторів (п’ятим з яких був Понтій Пилат; Лк. 3:1).
Другий син, Ірод Антипа (відомий у Писаннях просто як «Ірод»; Лк. 8:3) став тетрархом над Галилею і Перею (Мф. 14:1; Лк. 3:1,19; 9:7; див. також Діян. 13:1). Це найвідоміша фігура серед Іродів, оскільки він правив під час особистого служіння Ісуса (він правив у Галилеї, де Ісус виконав найбільшу роботу). Цей Ірод представлений у Писаннях хитрим (Лк. 13:31,32), забобонним (Мф. 14:1,2; див. також Лк. 9:7-9), який чинив аморальний вплив на народ (Мк. 8:15). Охоплений похіттю, Ірод Антипа залишив свою дружину[8] і зійшовся з Іродіадою, своєю племінницею[9] і дружиною свого єдиноутробного брата Ірода Филипа І. Коли Іоанн Хреститель викрив його в беззаконні, він позбувся голови (Мф. 14:1-12; Мк. 6:14-29). Пізніше, коли відбувся суд над Ісусом, Пилат відіслав Його до Ірода Антипи, і цар дозволив своїм слугам поглумитися над Ісусом (Лк. 23:7-12,15; див. також Діян. 4:27). Зрештою, Ірода Антипу звинуватили в державній зраді і заслали в Галію, де він помер у страшній убогості.
Третій син Ірода Великого, Ірод Филип ІІ, був поставлений четвертовладником над Ітурею і Трахонітським краєм[10]. Це той «Филип», який згадується в Лк. 3:1; він не був таким беззаконником, як інші Іроди[11]. В Ірода Великого був ще один син на ім’я Филип. Іншого Филипа («Ірода Филипа І») у Новому Завіті теж просто називають «Филипом». Він був першим чоловіком Іродіади (Мф. 14:3; Мк. 6:17; Лк. 3:19) і батьком дочки Іродіади, Соломії.
І ось ми підходимо до Ірода Агриппи І – онука Ірода Великого, племінника Архелая, Ірода Антипи, Ірода Филипа ІІ і Ірода Филипа І, сина Аристобула (цей син Ірода Великого не згадується в Писаннях)[12]. Ірод Агриппа І зветься просто Іродом і згадується тільки в Діян. 12. Через хвилину ми детальніше розглянемо його життя, але раніше давайте швидко завершимо наш огляд членів сім’ї Іродів, згаданих у Писаннях.
В Ірода Агриппи І була сестра на ім’я Іродіада, яка (як було відмічено вище) спочатку була заміжня за одним дядьком, а потім за другим. З нею ми зустрічаємося в Мф. 14:3,6; Мк. 6:17,19,22 і Лк. 3:19. Від першого дядька, Ірода Филипа І, у неї була дочка (Соломія). Соломія танцювала для другого чоловіка Іродіади, Ірода Антипи, а потім (за намовою матері) зажадала голову Іоанна Хрестителя. Ця дочка згадується в Мф. 14:6-11 і Мк. 6:22-28, але не називається по імені.
У самого Ірода Агриппи І було четверо дітей, з трьома з яких ми пізніше зустрінемося у міру вивчення Діянь: це Друзілла, дружина Фелікса, римського правителя (24:24), Ірод Агриппа ІІ (званий Агриппою в 25:13-26:32) і Вереніка (25:13), чиї кровозмісні стосунки з братом Агриппою потрясли навіть небеса.
Ось це ті Іроди, які згадані в Новому Завіті. Я не вдавався до подробиць їх маніакального егоїзму і порочності, але, сподіваюся, сказаного вистачає, щоб зрозуміти, що це була за сім’я, в якій кожен використовував свої таланти для задоволення власної похоті. «Міжнародна стандартна біблійна енциклопедія» так каже про Іродів:
«Ім’я Ірод… означає «героїчний» – слово, яке абсолютно не застосоване до сім’ї, що характеризується, швидше, хитрістю і шахрайством, ніж героїзмом. … Історія сім’ї Іродів не позбавлена елементів величі, але якими б не були ці елементи, і в кому б вони не знаходилися, у кожному випадку вони затьмарювалися моторошним егоїзмом, який знівечив усю сім’ю, від коріння до гілок. Деякі з іродіан були, поза сумнівом, талановиті, але ці таланти використовувалися в зло, а не на благо народу Ізраїлевого. … Уся сімейна історія є історією нескінченних сварок, підозр, інтриг і шокуючої аморальності».
НЕВДАЧІ ІРОДА (12:1-3,18-23)
Пам’ятаючи про коріння і плоди Ірода Агриппи І, давайте повернемося до історії його особистого життя.
Одного з двох синів Маріамни, убитого Іродом Великим, звали Аристобулом. До моменту вбивства в Аристобула був чотирирічний син на ім’я Ірод Агриппа[13]. Щоб захистити хлопчика, Маріамна послала його в Рим, де він виріс у царському палаці. Серед його друзів у царській сім’ї були Клавдій і Кай Калігула. Коли Калігула зійшов на трон, він надав Іродові Агриппі тетрархію його дядька Ірода Филипа ІІ, який помер за три роки до цього. Після вигнання його дядька, Ірода Антипи, Калігула дав Іроду Агриппі також і його територію. Після вбивства Калігули змовниками трон зайняв Клавдій, і новий імператор дав Іроду Агриппі владу над Юдею, Самарію і Ідумею, які управлялися прокураторами. Таким чином, Ірод Агриппа відновив усю територію Ірода Великого – і навіть додав до неї. «Він управляв більшою територією, ніж якийсь юдейський монарх з часів Соломона» (Джимі Ален).
Уперше з часу римської окупації в юдеїв був правитель, у жилах якого текла юдейська кров[14]. У своєму особистому житті Агриппа продовжував потурати собі римськими надмірностями, але на людях він дотримував юдейські звичаї. З політичних міркувань він тактовно чинив з юдеями, представляв їх інтереси в Римі і встановив нелегке перемир’я між Римом і Ізраїлем. У Палестині він би не завоював приз «Громадянин року», але він був популярніший, ніж якийсь інший з Іродів до нього. Відновлення гоніння на церкву було просто одним з пунктів у його порядку денному, щоб заслужити прихильність юдеїв.
Під час подій, описаних у розділі 12, Ірод Агриппа І перебував у зеніті своєї слави і величі. Наприкінці розділу ми побачимо, як охоче він приймає звання «бога», але усі його вчинки в цьому розділі свідчать про його готовність повірити в те, що він Бог, ще задовго до того, як натовп назвав його таким. У Діян. 12 він з’являється перед нами в трьох сценах, причому в кожній з них він з’являється як «людина, яка вважала себе Богом».
У першій сцені (яка вивчалася в попередньому розділі) Ірод на догоду юдеям наказав стратити Якова і заарештувати Петра: «У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, і мечем убив Якова, брата Іоанового. А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра…» (в. 1-3).
Немає жодних вказівок на те, що Ірод зробив це, бо відчував якусь ворожість до християн або внаслідок якогось релігійного завзяття для збереження юдаїзму. Він зробив це просто з політичних міркувань. Взагалі, слід зазначити, що в тривалих взаєминах сім’ї Іродів з Ісусом і Його учнями погане поводження Іродів з Ісусовими послідовниками, як правило, не ґрунтувалося на чомусь особистому[15]. Іроди не палали бажанням винищити християнство, вони просто палали бажанням звеличити себе. Їх злочини були холоднокровно продуманими засобами, спрямованими на досягнення власної вигоди. Своїми гоніннями на апостолів Ірод як би говорив: «Я – Бог, тому я всемогутній. Я можу робити усе, що побажаю!»
[1] Є дві хвороби з таким симптомом: лікантропія і боантропія. Якою б не була хвороба, царю вона була дана як божественне покарання (Дан. 4:22).
[2] Іншими словами, вони вважали себе вище за людські або Божі закони. Вони «поклонялися» тільки самим собі і своїм власним бажанням.
[3] У Новому Завіті земля Едом грецькою називається Ідумея (Мк. 3:8), а жителі називаються «ідумеями».
[4] Цей відомий рід первосвященика також відомий під назвою асмонеїв, або хасмонеїв.
[5] Відновлення почалося в 19 р. і завершилося тільки через шістдесят вісім років після Іродової смерті.
[6] У нього було багато політичних ворогів, так що якоюсь мірою його страх був обґрунтований.
[7] Тетрарх також вважався свого роду царем, тому в Мк. 6:14 Ірод Антипа називається «Царем Іродом».
[8] Знехтуваною дружиною була дочка Арети, арабського царя.
[9] Іродіада була дочкою Аристобула і сестрою Ірода Агриппи I.
[10] Ці області лежали на північ і схід від моря Галилейського.
[11] Він був виключенням, «білою вороною» в Іродовому клані. Очевидно, він пішов у матір, а не в батька.
[12] Аристобул, батько Ірода Агриппи I, не згадується в Писаннях, але в Рим. 16:10 фігурує інша людина з цим же ім’ям (Аристовул). Багато хто вважає його онуком Ірода Великого. Якщо це так, тоді він є дванадцятим членом сім’ї Ірода, який згаданий у Новому Завіті. У Рим. 16:10 не сказано, що цей Аристовул був християнином, але, очевидно, деякі з його домочадців були християнами. Можливо, одним з таких був раб на ім’я Іродіон (Рим. 16:11); закінчення «іон» вказує на те, що Іродіон у той час (чи раніше) належав одному з Іродів.
[13] Він був названий на честь Агриппи, відомого міністра кесаря Августа.
[14] Ірод Агриппа успадкував юдейську кров від Маріамни, своєї бабусі.
[15] Я кажу «як правило» через одне відоме виключення: Іродіада мала особисту неприязнь до Іоанна Хрестителя.
