ХОРОША ЛЮДИНА ОТРИМУЄ ДУХА (10:44-46; 11:15-17)
Настав час здійснення найбільш важливої частини задуму, спрямованого на те, щоб переконати юдейських християн прийняти язичників. Як Бог використовував чудодійні сили, щоб підготувати Корнилія і Петра, так Він знову використовував Свою силу, щоб підготувати церкву.
«Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово. І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися[1], що дар Святого Духа зійшов і на язичників, бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога[2]» (10:44-46а).
Фраза «дар Святого Духа» може означати або «дар від Святого Духа», або «Святого Духа в дар». У 2:38 мова йшла про Святий Дух у дар. У цих же віршах мається на увазі особливий дар від Святого Духа, а саме: хрещення Святим Духом. Ми знаємо це завдяки поясненню того, що сталося, даному Петром у розділі 11: «Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку. Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав[3]: “Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим”. Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я, щоб міг заборонити Богові?”» (11:15-17).
У цьому уривку під словом «нас» маються на увазі апостоли. Саме апостолам Господь сказав: «Ви … будете охрещені Духом Святим» (1:2-5). Петро провів «паралель (в. 47) між сім’єю Корнилія і першими дванадцятьма учнями, а не між сім’єю Корнилія і трьома тисячами, які повірили в день П’ятдесятниці (пор. 11:15; 15:8)»[4]. Петро підкреслив, що Корнилій і його сім’я отримали «такий же дар» (а от і слово «дар»), який отримав він та інші апостоли: хрещення Святим Духом.
Між іншим, це свідчить нам про те, що «мови» якими говорили Корнилій і його друзі були не якимись «екстатичними вигуками», а сучасною для них мовою[5], оскільки вони отримали «такий дар»[6], як і апостоли, які говорили мовами їх часу (2:4,6,8)[7]. Ця відкрита демонстрація була суттєво важлива для юдейських свідків, щоб вони побачили і дізналися, що язичники отримали хрещення Духом.
Слово «спочатку» теж суттєве. Петро не міг порівняти дії, описані в Діян. 10, з хрещенням Святим Духом за декілька днів, тижнів або місяців до цих подій. Йому довелося згадати події, що відбувалися кілька років тому і викладені в Діян. 2.
Коментар Петра висвічує той факт, що те, що пережили навернені у віру язичники було аналогічним тому, що пережили перші реципієнти Духа спочатку, тобто в день П’ятдесятниці[8].
Цікаво, що Петру довелося звернутися до дня П’ятдесятниці, щоб знайти приклад того, що відбувалося в домі Корнилія! Це наводить на думку про те, що «хрещення Духом Святим» (Діян. 11:16), за яким сталося говоріння мовами, не було буденною подією в ранній церкві[9].
Як вже відзначалося раніше, єдині два записані випадки хрещення Святим Духом викладені в Діяннях 2 і 10.
Чому Бог вилив Свого Духа на Корнилія і його друзів? Деякі кажуть, що метою було спасти цих язичників[10]. Це явно не так. Хрещення Святим Духом не спасло апостолів у Діян. 2; не спасло воно і Корнилія в Діян. 10. Якби язичники повинні були спастися завдяки прямій Божій дії, то тоді не було потреби посилати за Петром. Посланець Божий сказав, що Корнилій і його сім’я будуть врятовані словами, а не виявленням Духа (11:14).
Популярніше тлумачення, що хрещення Святим Духом мало на своїй меті показати, що Корнилій і його сім’я були вже спасенні. Згідно цієї теорії, Корнилій і його компанія були врятовані, щойно увірували, і Бог послав Духа як доказ того, що це так і було[11]. Такий підхід іноді використовується для доказу того, що хрещення заради спасіння несуттєве, оскільки Дух зійшов до хрещення язичників у воді.
У такій позиції можна виділити декілька проблем. Перша полягає в тому, що ми не можемо бути точно упевненими, коли зійшов Дух. У Діян. 11, коли Петро пояснював, що сталося, «по порядку» (11:4)[12], він сказав: «Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий». (11:15; виділено мною). У Суч. пер.: «Коли ж я став говорити». Іншими словами, виходить, що можливе зішесття Духа на Корнилія і його сім’ю ще до того, як Петро розповів про те, що Ісус зробив для язичників і що необхідно увірувати в Нього[13]. Якщо справа йшла саме так, тоді, згідно з вищезгаданим підходом, не лише хрещення не важливе для спасіння – не важлива і віра[14].
Інша проблема з такою позицією полягає в тому, що вона привертає надмірну увагу до одного прояву чудодійної сили і більш менш ігнорує інші. Їх аргументи зводяться до того, що Бог не послав би Духа до не спасенних людей. Чому б тоді не висунути як аргумент те, що Бог не послав би ангела до не спасенної людини? Якщо зішесття Духа до водного хрещення доводить, що хрещення не суттєве, тоді явлення ангела Корнилію до того, як той увірував в Ісуса, доводить, що віра теж не суттєва.
Але головна проблема в цій позиції полягає в тому, що текст ніяк не вказує, що мета хрещення Святим Духом була оголосити про спасіння Корнилія. З іншого боку, є усі докази того, що мета була підготувати юдейських християн до прийняття язичників. Визначити призначення якоїсь речі ми можемо за тим, як вона використовується (навіть якщо я ніколи не бачив раніше стільця, я швидко зроблю висновок про його призначення, побачивши, як він застосовується). У трьох різних ситуаціях (10:41,48; 11:11; 15:8,9) Петро наводив цей випадок, щоб довести, що Бог бажав прийняти язичників, і що з цієї причини церква також має бути готова прийняти їх. Отже, це і була мета дива.
Деякі називають Діян. 10 «П’ятдесятницею язичницького світу», але події в домі Корнилія були не стільки другою П’ятдесятницею, як залученням язичників до першої П’ятдесятниці[15]. У Діян. 2 Петро цитує слова пророка Іоїля, кажучи, що Дух зійде «на всяку плоть» (2:17; виділено мною). Донині тільки юдеї (крихітна частина людства) отримали Святого Духа[16]. Тепер же Святий Дух вилився також і на представників язичницького світу! Бог недвозначно заявив, що Він «не дивиться на особу»! Чи повинні чудеса, які супроводжували навернення Корнилія, бути частиною кожного навертання до віри сьогодні? Ні. Одного разу оголосивши про Своє рішення, Бог не говоритиме про нього ще і ще.
Але повернемося до нашої історії. Щоб виразити Свою волю, в якийсь момент під час Петрової проповіді Бог вилив Святого Духа на його слухачів. У Діян. 10:45 розповідається про реакцію шістьох юдейських свідків: «І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників». У 11:16,17 ми читаємо про хід думок Петра в той момент: «Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: “Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим”. Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, … то хто ж я, щоб міг заборонити Богові?»
ХОРОША ЛЮДИНА ВРЯТОВАНА (10:47,48)
Петро обернувся до шістьох юдейських християн, все ще уражених видом язичників, що говорять мовами, і запитав: «Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?» (10:47). Петро не просив людей проголосувати за або проти прийняття Корнилія і його сім’ї. Це було риторичне питання із зрозумілою для усіх відповіддю: способу відмовити їм у хрещенні без протистояння Богові не було! Петро не чекав відповіді від шістьох свідків, і вони промовчали. Їм належало розділити відповідальність за те, що от-от мало статися.
Я можу уявити, як Петро посміхнувся і обернувся до Корнилія і його друзів, широко відкривши обійми. Петро був посланий сказати їм слова, якими вони спасуться (11:14); і тепер він закінчив ці слова: «І звелів їм[17] хреститися в ім’я Ісуса Христа» (10:48а). Петро відмічав, що ті, хто повірив в Ісуса, отримають відпущення гріхів «іменем Його» (10:43; виділено мною). І ось тепер Корнилій і його сім’я приймали хрещення «в ім’я Ісуса Христа».
Чому були хрещені Корнилій та інші? Ті, хто не розуміє природи церкви, кажуть, що їх хрещення (1) було знаком того, що вони вже були спасенні і (2) зробило їх частиною церкви. Ті, хто так розуміє хрещення, не можуть зрозуміти, що церква – це тіло спасенних людей; хрещення, що спасає людину, автоматично робить її членом церкви. Спасіння і приєднання до церкви – це один процес, а не два.
Мета хрещення друзів Корнилія була визначена, коли Петро сказав: «Бог не дивиться на особу» (10:34). Язичники в Діян. 10 були хрещені з тих же самих причин, що і юдеї в Діян. 2: (1) для відщення гріхів, (2) для отримання Святого Духа в дар і (3) для приєднання до Господньої церкви (2:38,41,47)[18].
Якби Петра не перервали відразу ж після того, як він розповів про необхідність віри (в. 43), то він велів би своїм слухачам хреститися (в. 48). Це знаходиться в повній відповідності із словами Ісуса: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний» (Мк. 16:16а; виділено мною). Увесь цей епізод є прекрасною ілюстрацією вчення Павла в Посланні до Галатів: «Бо всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса; усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. Нема вже ні юдея, ні язичника, …бо всі ви – одно в Христі Ісусі» (Гал. 3:26-28; виділено мною).
У той історичний день у Кесарії було хрещено менше, ніж у день П’ятдесятниці, але все таки це була хвилююча подія, коли ті, хто слухав Петра, хрестилися в Ісуса! Мається на увазі, що усі вони були хрещені; якщо це було так, то це єдиний випадок у книзі Діянь, коли проповідник звернувся до великої групи людей, і усі вони були навернені![19]
Історія завершується словами: «Потім вони просили його пробути в них кілька днів» (10:48б). Новонавернені християни хотіли дізнатися більше про Ісуса, і Петро з радістю погодився[20]. Хіба Ісус не казав, що після того, як люди дізналися Євангеліє і прийняли хрещення, вони мають бути наставлені в усьому тому, що Він заповідав (Мф. 28:19,20)? Проте, метою перебування було далеко не лише розширене вчення. Юдейсько-язичницькі стосунки були як і раніше напруженими; вони потребували зміцнення. Петро зробив великий крок, переступивши через поріг дому Корнилія. І ось упродовж декількох днів він перебував у цьому домі – і навіть їв те, що їли язичники (див. 11:3)! Можливо, перший раз у своєму житті на сніданок він з’їв бутерброд з шинкою! Якщо це так, то перший шматочок йому, напевно, було нелегко з’їсти, але я упевнений, що він його все-таки проковтнув! Нарешті, бар’єри між юдеями і язичниками почали рушитися![21]
ВИСНОВОК
Коли читатимете історію навернення Корнилія, не потрапте в пастку захоплюючих чудес, які її супроводжували. Кожен випадок навертання до віри складається з основних і випадкових моментів. Випадкові моменти – це усілякі подробиці, що супроводжували даний випадок; основні ж моменти – це серце навертання до віри, те, без чого спасіння немає. Випадкові моменти в кожному випадку навернення свої; основні ж моменти залишаються незмінними. Бог «не дивиться на особу»; Він «не поклав ніякої різниці» між людьми (10:34; 15:9). Корнилій і його друзі були спасенні так само, як і всі ті, хто був спасенний до них, і так само, як усі після них. Вони повинні були увірувати (10:43; 15:11)[22], покаятися (11:18) і хреститися (10:48). Ось так вони були спасенні благодаттю Божою (15:11); ось так і ми з вами можемо бути спасенні Божою благодаттю!
Якщо ви ще не відповіли таким чином своєму Господу, то чому б вам не зробити це зараз?
[1] Напевно, Петро був сам уражений. Він не згадується, оскільки наголос зараз робиться на юдейських християнах. Видіння і слова Духа, звернені до Петра, переконали його. Мета виявлення Духа полягала в тому, щоб переконати тих шістьох чоловік, які прийшли з Петром.
[2] Вони, ймовірно, «величали Бога», оскільки Бог оголосив через Петра, що Він бажає прийняти язичників!
[3] Слово «сказав» в оригіналі вказує на багатократність дії. У 1:4,5 описаний один випадок, коли Ісус вимовив ці слова, про інший випадок або випадки ми не знаємо.
[4] F. F. Bruce, The Book of Acts.
[5] У Суч. пер.: «різними мовами» (10:46).
[6] Грецьке слово, перекладене «такий», утворене від слова ісос, яке означає «такий же, рівний», як у слові «рівнобедрений трикутник» (трикутник, в якого дві бічні сторони рівні).
[7] Як і в день П’ятдесятниці, ті, хто слухав, могли розуміти, що говорилося, оскільки в обох випадках ті, що слухали, розуміли, що вимовляли ті, що говорили мовами (2:11; 10:46).
[8] I. Howard Marschall, The Acts of the Apostles (виділено автором).
[9] Warren W. Wiersbe, The Bible Exposition Commentary (виділено автором).
[10] Деякі уявляють прихід Духа, як вогонь, який «спалив» гріховність у Корнилії і його друзях. Іноді свою позицію вони намагаються підтверджувати, цитуючи 15:8,9, але той уривок говорить, що їх серця були очищені вірою, а не Духом.
[11] Іноді у зв’язку з цим твердженням використовується Ін. 14:16,17: «Світ не може прийняти Духа Святого, і тому Корнилій із сім’єю вже не був частиною цього світу». Проте слово «світ» у тому значенні, в якому воно спожите в Ін. 14, відноситься до ворогів апостолів, чиї серця були запеклі. Корнилій не був ворогом апостолів, і його серце не було запеклим. До речі, ключову фразу в Ін. 14:17 можна перекласти: «Якого світ не може відняти у вас».
[12] Грецька фраза «по порядку» може означати «у хронологічному порядку».
[13] Можливо і так, що юдейські свідки потребували того, щоб їх переконали, що Петро проповідував язичникам за Божою волею.
[14] Корнилій і його сім’я, швидше за все, увірували до того, як Святий Дух зійшов на них (11:17), але слова Петра в 11:4,15, принаймні, вказують на можливість того, що це не сталося. Увірували вони чи ні – не важливо, якщо мета зішесття Духа була переконати юдеїв у тому, що Бог прийняв і язичників. Проте час зішесття Духа має найголовніше значення для тих, хто вірить, що мета полягала в тому, щоб довести, що язичники були вже спасенні. Ті, хто вірить, що випадок з Корнилієм доводить, що хрещення не важливе, не можуть з усією певністю стверджувати, що Дух зійшов після 10:43, а не до.
[15] Bruce, The Book of Acts.
[16] Спочатку апостоли були хрещені Духом, потім апостоли покладали руки на інших (8:18). Можливо, сюди можна включити також і усіх тих, хто прийняв хрещення і, відповідно, отримав «звичайний» (не чудотворний) дар Духа (2:38): донині хрещені були тільки юдеї.
[17] Більшість перекладачів вважають, що це було веління Корнилію і його сім’ї. Проте оригінал тексту можна перекласти так, що це була вказівка шістьом юдейським християнам хрестити Корнилія і його друзів. Як правило, апостоли уникали хрестити людей самі, щоб запобігти створенню культу (пор. 1Кор. 1:14,15).
[18] Деякі стверджують, що Бог встановив «нові правила» спасіння людини, починаючи з Діян. 10, тобто 2:38 не застосовано сьогодні до нас, оскільки «це було тільки для юдеїв у перші дні християнства». Такі роздуми не враховують 10:34,35 і 15:9. Із самого початку християнства усі спасаються однаково!
[19] Якщо вони усі прийняли хрещення, то поясненням цього дивного факту є, звичайно ж, їх ставлення (10:33)!
[20] У Західному тексті вказується, що Петро перебував у Кесарії значний час.
[21] Хотілося б сказати, що події Діян. 10 назавжди вирішили усі питання в церкві відносно прийняття язичників, але як ми побачимо, було не так. Проте, були докладені величезні зусилля, і незабаром люди підуть всюди, проповідуючи євангеліє язичникам (11:20).
[22] Як було згадано раніше, віра в серці супроводжувалася вираженням віри вустами (Рим. 10:9,10).
