Перш, ніж від Господніх вказівок Ананії піти далі, підкресліть декілька слів у вірші 12: «І бачив … мужа … який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів» (виділено мною). Існують плітки про те, чому Ананія поклав руки на Савла? У тексті прямо сказано, що метою цього покладання рук було повернення зору Савлу.
Удруге Ананія вже не сказав «ні»: «Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки[1], сказав: “Брате[2] Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа”» (9:17).
Зверніть увагу: Ананія не сказав, що покладання ним рук мало на меті передачу Савлу Святого Духа, але що він був посланий з двох причин: (1) щоб повернути Савлу зір і (2) щоб Савл сповнився Святого Духа. Як і сповістив Ісус, покладання рук Ананії вирішило перше завдання. Ананія сказав: «Савле‚ брате! Прозри» (22:13). «І вмить немовби луска відпала з очей його[3], і враз він прозрів [і (він) негайно побачив його]» (9:18а; пор. 22:13).
Після цього Ананія повторив слова, сказані Ісусом на дорозі[4]: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника[5] і почув голос з уст Його, бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми[6] у тому, що бачив і чув[7]» (22:14,15).
Повторення цих слів утверджувало Ананію в ролі посланця Господнього і в той же час надавало ваги дорученню.
Савлу поки що не було сказано, «що… треба робити», щоб спастися. Ананія подивився на людину, що стоїть навколішки, по щоках якої текли сльози, і передав йому веління Господнє: «Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса»[8] (22:16).
Підлітком я часто чув заклики «відродженців» різних віросповідань: «Рятуйтеся, як був врятований Савл по дорозі в Дамаск! Усе, що вам потрібне, це видіння, голос і переживання!» Якщо Савл дійсно набув спасіння по дорозі в Дамаск, то Господу це не було відомо, оскільки Він сказав Савлу: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити» (9:6; виділено мною). І Савл цього не знав, тому запитав: «Господи! Що мені робити?» (22:10) – а потім впродовж трьох днів постив і молився. (Якщо він дійсно був спасенний, то це була найнещасніша спасенна людина в усьому Писанні!) Виходить також, що і натхненний благовісник не знав цього, оскільки він сказав Савлу: «Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса» (22:16; виділено мною).
Савл увірував в Ісуса, проте йому все ще потрібно було омити свої гріхи. Він розкаявся у своїх гріхах[9], та все ж йому потрібно було омити свої гріхи. Він визнав Христа Господом, і проте йому потрібно було омити свої гріхи. Як сказав Божий вісник, його гріхи не будуть обмиті до тих пір, поки він не прийме хрещення – не увійде до води.
Це не означає, що у водах Дамаску була особлива сила, що змиває гріхи. Вода, в якій Савл мав хреститися, була та сама вода, яку жителі Дамаску використовували для приготування їжі і прання одягу. Писання підкреслюють, що наші гріхи омиваються кров’ю Ісуса (Одкр. 7:14; пор. Одкр. 1:5). Кров Ісуса – ось що змиває наші гріхи; хрещення – ось коли Його кров змиває наші гріхи.
Деякі кажуть, що грішнику, щоб спастися, треба молитися Богу. Якби Савлу для спасіння треба було молитися «молитвою грішника»[10], то він якраз і був у позі грішника, що молився, коли Ананія увійшов до нього, проте ж благовісник сказав: «Не зволікай! Встань з колін. Перестань молитися і корися!» Для грішника просити Бога любити його або спасти його – це «зволікати», оскільки Бог зробив усе можливе, щоб грішник знав, що Він любить його, і усе можливе, щоб грішник не загинув (Ін. 3:16). Тепер грішнику вирішувати, чи відповідати йому послухом. «Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса»[11].
РІШУЧИЙ НОВОНАВЕРНЕНИЙ (9:18,19; 26:19)
Савлу було нелегко прийняти це рішення. Завжди важко визнавати свої помилки[12]. А те, що велів Ананія, зробити було ще важче. Саме хрещення не являло труднощів. Савл був знайомий з ритуальними обмиваннями і зануреннями у воду. Важко було «призвати ім’я» Ісуса. «Призвати ім’я Господнє» означало прийняти усе, чим є Христос. Це означало, що Савл визнає Ісуса Господом, що він хреститься Його владою і що присвячує Йому усе життя! Це означало, що Савл повинен був відвернутися від усього, що було йому близьким і дорогим: від сім’ї, друзів, слави і удачі.
І хоча рішення було важким, Савл не коливався, коли Ананія пояснив йому, що «треба робити». Пізніше він скаже царю Агриппі: «Я не став противитися небесному видінню» (26:19). І негайно «вставши, охрестився» (9:18). Місце хрещення Савла не згадується, але через місто протікала річка Авана, а неподалік була річка Фарфар[13].
Справа зроблена, назад вже не повернутися. Пізніше Савл напише: «Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо. Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа» (Фил. 3:7,8).
Коли Савл хрестився, його гріхи були змиті кров’ю Ісуса. Він отримав дар Святого Духа (2:38), здійснивши слова Ананії про те, що він мав «сповнитися Святим Духом»[14]. Господь також додав його до церкви, яку він намагався винищити (2:41,47). Савл отримав нове життя в Христі! Пізніше він скаже, що поховав своє минуле у водній могилі хрещення: «Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. … Знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне». (Рим. 6:3-6; виділено мною).
Серце Савлове зраділо, і уперше за цей час він, «прийнявши їжу‚ укріпився» (9:19а).
Ми можемо запитати: «Чому Савл?» Чому з усіх людей на землі Господь вибрав Савла, масового вбивцю, щоб поставити його апостолом язичників? Він міг вибрати з безлічі гідних християн і поставити, наприклад, Варнаву. Якби Він захотів призвати нехристиянина, то до Його послуг було багато богобоязливих юдеїв, на совісті яких не було таких звірств, як у Савла. Чому ж все-таки Савл?
Оскільки наші думки – не Господні думки (Іс. 55:8,9), нам не дано відповісти на це питання з упевненістю, проте ми можемо висунути декілька гіпотез. Звичайно ж, одним з факторів могли послужити унікальні властивості Савлової натури – його інтелект, його завзяття, його енергія. При направленні усього цього в правильне русло скільки добра він міг зробити! Ймовірно, він був обраний також тому, що, провівши свої юні роки в Тарсі, він краще розумів умонастрої язичників, ніж будь-хто, хто виріс у Палестині. Він як ніхто інший підходив для цієї роботи.
Можливо, що в Господньому виборі зіграли роль і інші фактори. Наприклад, Савл був переконаний, що між юдаїзмом і християнством не може бути жодного компромісу, і ця переконаність змусила його зробити спробу винищити християнство[15]. Ставши християнином, він зберіг це переконання. Його листи пронизані істиною, що християнство безкомпромісне!
Можна було б згадати ще один фактор, який є видимим в Ісусових словах: «Кому мало прощається, той мало любить» (Лк. 7:47). (Мається на увазі, що «кому багато прощається, той багато любить».) Коли Христос явився Савлу на дорозі, Савл раптом усвідомив усю жахливість свого гріха. Він був винен у богохульстві і нічого іншого, окрім смерті, не заслуговував! І те, що Господь був готовий простити його, вражало Савла до кінця життя. Він писав: «Вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене» (Гал. 2:20; виділено мною). І ще: «Дякую Христу Ісусу, Господеві нашому, Який дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння, мене, колишнього хулителя, і гонителя, і кривдника. … Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший» (1Тим. 1:12, 13,15)!
Тому, кому багато що було прощене, багато любив – і до кінця своїх днів поширював істину, яку колись спробував знищити!
ВИСНОВОК
Якби в нас була можливість, то ми б поговорили також і про «невмируще зобов’язання», коли Савл негайно почав використовувати свої таланти заради Господа (9:19-31), але доведеться відкласти цю тему для майбутніх розділів. А цей розділ пора закінчувати.
Повернемося до висновку, зробленого нами на початку розділу: якщо Джефрі Дагмера і Савла Тарсянина можна було спасти, то спасіння може прийти до кожного. Павло сам підкреслив цю істину в 1Тим. 1. Після слів: «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший», – він додав: «Та для того я й помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Нього, для життя вічного» (1Тим. 1:15,16).
Я не знаю вашого духовного стану. Я не знаю, наскільки глибоко ви загрузли в гріху. Я не знаю тих жахливих гріхів, які ви, можливо, скоїли. Я знаю одне: ваші гріхи не гірші, ніж Павлові гріхи. Ваша провина не більша. У Господа вистачить милості і благодаті, щоб спасти вашу душу. Тому якщо ви відкладали покору Господу, не тягніть більше. «Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса» (22:16)!
[1] Немає необхідності робити припущення про те, «як Ананія отримав здатність зціляти». Це не було дивом фізичного зцілення. Сліпота була надприродною, і таким же було відновлення зору. У всьому, що Ананія робив і говорив, він був інструментом Господнім. Це було рівносильне тому, начебто Сам Ісус говорив і діяв.
[2] Слово «брат» не доводить, що Савл був вже спасенний. Серед юдеїв (навіть юдеїв-християн) було прийнято називати один одного (і навіть юдеїв-нехристиян), «браттями» (22:1). Проте вимовлене з любов’ю слово «брате» може вказувати на зміну в серці Ананії.
[3] Фраза «немовби луска відпала з очей його» говорить про те, що сталося щось, видиме для тих, хто був присутнім, коли Савл знову набув зору.
[4] Це говорить про те, що слова дійсно були сказані Ісусом на дорозі.
[5] Слово «Праведник» відноситься до Ісуса (3:14; 7:52).
[6] Ананія не згадував конкретно язичників, але слова «усіма людьми» включають і їх.
[7] Фраза «будеш… свідком …у тому, що бачив i чув» – один з найкращих біблійних описів основного значення слова «свідок».
[8] «Призвавши ім’я Господа Ісуса» має на увазі прийняття усього, чим є Христос. Ось, як це можна виразити при церемонії хрещення: (1) сповідувати Його ім’я перед хрещенням, (2) звернутися до Його імені під час хрещення. Ми повинні продовжувати «закликати ім’я Господнє» і після хрещення (див. опис християн у 9:14; див. також Мф. 10:32,33).
[9] «Скорбота заради Бога» впродовж трьох днів є доказом того, що Савл розкаявся у своїх гріхах.
[10] Так звана «молитва грішника» – молитва, якої немає в Писанні, – волає до Бога про прощення на основі визнання Ісуса Спасителем. Це молитва створена людьми, а не Богом.
[11] Деякі кажуть, що можна прийняти хрещення окропленням або обливанням водою. Якби це було так, то Савл знаходився якраз у відповідній для цього позі, проте Ананія сказав: «Устань, охрестися». Савл мав встати і йти хреститися в інше місце – бо слово «хреститися» означає «занурюватися».
[12] Один мій приятель казав, що йому довелося працювати з багатьма людьми, які готові були швидше померти, ніж зізнатися у своїй помилці.
[13] Пор. 4Цар. 5:12. І окрім цього існувало багато відповідних водойм.
[14] «Сповнений» означає «керований». Це слово може означати як чудодійний, так і звичайний прояв Святого Духа (Еф. 5:18). В якийсь момент Савл/Павло «сповнився Духом» у чудодійному сенсі. Ми не знаємо, чи отримав Савл дивовижні здібності в той час, коли до нього прийшов Ананія, але при хрещенні він ясно отримав Духа як дар. Безпечніше буде сказати, що Ананія мав на увазі звичайне перебування Духа, коли говорив, що Савл «сповнився Духом».
[15] Садівник веде боротьбу з будяками, щоб квіти могли рости, а ми намагаємося розсіяти пітьму, щоб засяяло світло.
