Часом люди стикаються з питанням: «Чому діти страждають за гріхи власних батьків?» Саме стикаються, а не задаються, бо якщо задавалися б, тоді знайшли би з Божої допомогою відповідь і вжили відповідних заходів: покаялися в скоєних гріхах і намагалися в подальшому провадити праведне життя. А коли стикаються із згаданим у заголовку питанням, тоді це питання викликане якоюсь халепою, а знаючи на власному досвіді природу людську, можна стверджувати, що лише якесь справжнє горе примушує багатьох людей (і то далеко не всіх) задумуватися над такими питаннями.
Отже, чому діти страждають за гріхи власних батьків? Чи, як варіант: чому Бог допускає страждання безневинних дітей, а не їх батьків? І от багато вірних, як на нашу думку, часто припускаються доволі характерної помилки: вдаються до розлогих роздумів про багато явищ і речей, які мало цікавлять згорьованих або ж розлючених батьків. Взагалі, людям більш до вподоби короткі відповіді на складні питання, навіть, якщо ці відповіді не будуть такими вже ґрунтовними. Тому, знову ж таки, як на нашу думку, коли батьків спіткає якесь горе з їх дітьми, у жодному випадку не треба вдаватися до будь-яких розлогів роздумів, а просто варто висловити їм свій жаль та співчуття, слідуючи біблійній рекомендації: «Плачте з тими, хто плаче…» (Рим. 12:15).
Ну, а нам, якщо вже зачепили таке болюче питання, треба спробувати дати на нього відповідь. І почнемо ми відповідь… із зустрічного запитання: «А чому грішать батьки?» Чи вони вважають себе такими розумними чи всесильними, чи ще якимись «великими» (див. Діян. 9:8), що не підвладні законам Божим? Зазвичай, подібними питаннями люди не задаються, а коли їх особисто або ж їх дітей наздоганяють наслідки скоєних гріхів, вони часто починають висувати свої претензії Богові. А чому тоді не висувають претензії дияволові, адже він є першопричиною гріха? Навряд ви почуєте від них відповіді на ці запитання, адже більшість людей не думає про наслідки своїх вчинків, а зазвичай послуговується емоціями. А емоції – це найбільший ворог здорового глузду.
А з гріхом не варто гатися, адже, згідно Біблії, «відплата за гріх – смерть…» (Рим. 6:23). І це незаперечний Божий закон, на кшталт, закону всесвітнього тяжіння: і щоб певна людина не думала і не вигадувала стосовно цього, вона не може скасувати дії цього закону. Звісно, знайдеться розумник, який почне стверджувати, що закон всесвітнього тяжіння можна обійти в умовах космосу чи почне плести ще якісь подібні дурниці. От лише як цей розумник планує жити на орбіті Землі? Подібне відбувається з усіма, абсолютно з усіма людьми, які гадають, що можуть перехитрити Божі закони… А чому страждають діти? – Так дію гріха можна порівняти з дією осколково-фугасного снаряду: навіть за умови точного влучання в ціль, цей снаряд несе руйнування і оточуючій місцевості, така в нього закладена руйнівна дія.
Те саме відбувається і з гріхом: він так само несе руйнування навколо себе, і часто в зону його ураження потрапляють діти. Не тільки діти батьків, які скоїли гріх, але і чужі діти. А про цей факт не так часто згадують люди, які стикаються з питанням: «Чому діти страждають за гріхи власних батьків?». А пам’ятати про це теж варто, адже страждання безневинних дітей посилюють міру покарання грішника, адже недаремно Спаситель попереджав: «Краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині» (Мф. 18:6). І якщо – це «кращий» варіант, що ж означатиме гірший? Навіть страшно собі уявити.
Отже, до якого підсумку ми підійшли? Що краще, передусім для власного блага, і найголовніше, для блага власних дітей, не загравати з гріхом. І навіть, якщо все ж таки згрішили, каятися в ньому, і в подальшому провадити праведне життя, «бо відплата за гріх – смерть», проте «дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:23).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Чому діти страждають за гріхи власних батьків?