Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слово «маг, чарівник»?[1] Кролики, яких витягують з капелюха? Перепилювання жінки навпіл? Предмети, що таємничим чином з’являються і зникають? Якщо вам доводилося бачити виставу вправного ілюзіоніста, то ви напевно не раз дивувалися і пару разів відчули себе обдуреними. Цей розділ – про мага, якому довелося самому багато разів вражатися.
Наш розділ називається «Навернення волхва». Слово «навернення» означає «зміна». Прийняття християнства – це найбільша зміна, яка може статися в житті людини. Але навіть після цього часто потрібні ще і інші зміни (Лк. 22:32). Як ми побачимо далі, цьому волхву довелося не раз зіткнутися з проблемою «зміни».
За багато років навколо імені цієї людини виникло немало ненатхненних передань, але нас у першу чергу цікавитиме те, що каже про нього Біблія. Цей розділ буде поділений на чотири частини.
ЧУЖАК ГРІШНИК (8:5-11)
На початку нашої історії благовісник на ім’я Филип вирушив «у самарійське місто», щоб уперше проповідувати там Христа (в. 5). Апостоли поклали на нього руки, і тому він міг творити дива (в. 6-8). Він використовував ці чудеса, щоб показати, що засвідчений Богом. І ось тут ми знайомимося з нашим магом: «Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: “Цей є велика сила Божа”. А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням» (в. 9-11).
Ось він, наш маг: Симон волхв.
Магія в ті дні була заняттям дещо відмінним від нашого теперішнього уявлення про неї. У сучасному західному світі в більшості своїй магія – це розвага; ілюзіоністи, в основному, зазвичай визнають, що їх спритність досягається природними засобами. У багатьох бібліотеках є десятки книг, в яких розкриваються секрети магів, а в багатьох містах є магазини, в яких ви можете купити «магічні» предмети. Проте в ті дні магія була абсолютно серйозним заняттям. Секрети ревно охороняли і навчали їм тільки нечисленних обранців. Зазвичай такі секрети зберігалися в сім’ї і передавалися з покоління в покоління. Хлопчиків з дитинства готували до того, щоб вони наслідували своїх батьків. Іноді малюків примушували тривалий час носити велике каміння в пахвах, щоб їх пахви стали великими і пізніше туди можна було ховати предмети, які потім показувалися б публіці. Сумно, але в більшості випадків ці маги (чи волхви) пояснювали свою спритність певною містичною силою – зазвичай пов’язаною з Богом або, щонайменше, з «божком». Робив це і Симон волхв. У тексті говориться, що він видавав «себе за якогось великого».
Нам точно не відомо, на що претендував Симон. Ранньохристиянський письменник на ім’я Іриній (120-195 р) говорив, ніби Симон розповідав неймовірну історію про те, що він був Самим Богом. Симон, нібито, заявляв, що створив надприродну жінку, яка потім створила землю, але пізніше пала і прийняла людський образ. Згідно з Іринієм, Симон казав, що і він прийняв людський образ, щоб врятувати цю жінку, а заразом і усіх тих, хто повірить у нього.
Яку б історію не розповідав Симон, вона, мабуть, була вражаючою, а він, ймовірно, був непоганим чародієм, бо в тексті говориться, що усі самаряни слухали його, кажучи: «Цей є велика сила Божа». І сьогодні нерідко люди заявляють, що творять дива силою Божою, і багато хто їм вірить. Такі заяви часто збивають з пантелику, бо їх завжди супроводять «свідоцтва» на кшталт: «Я сам бачив це диво»; «Я чув про це диво». Люди в нерозумінні задаються питанням: «Якщо ця людина не творить ці дива Божою силою, то як же тоді бути з усіма цими визнаннями очевидців?» Усі в Самарії «свідчили» про чудеса, що творяться Симоном, але що це доводить? Це просто доводить, що люди вірять у те, у що хочуть вірити.
Я не знаю, чи вважав сам себе Симон «великою силою Божою». Якщо і вважав, то тільки обманював себе, бо насправді він був «великим» грішником, який потребував спасіння.
НАВЕРНЕНИЙ (8:5,12,13)
Симон, може, і був вправним магом, але його фокуси і спритність рук померкнули після того, як у Самарію прийшов Филип і почав творити істинні дива. Симон, можливо, добре умів вимовляти скоромовкою свої «заклинання» (слова, якими користуються чародії), але вони не йшли в жодне порівняння з Божою звісткою Филипа!
- «Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа» (в. 5).
- «Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки» (в. 12).
Увірувавши і хрестившись, самаряни стали християнами (11:26), членами церкви (1Кор. 12:13,27) і громадянами царства (Ін. 3:5).
Як усе це сприйняв Симон? Уявляю, яким це для нього було ударом.
Люди гадали, що Симон має велику силу. Ймовірно, він отримував щедрі винагороди. І раптом хтось з’являється і позбавляє його уваги натовпу. У Діян. 13 розповідається про іншого чародія на ім’я Еліма, який стривожився, коли його авторитету стала погрожувати небезпека. Еліма чинив опір людині, яка могла творити дива, і за це осліпнув! Симон міг повестися так само, але не зробив цього.
Ім’я Симон єврейського походження і означає «той, хто чує» (а іноді «той, хто чує і сприймає»). Це відповідне ім’я для Симона, бо він був готовий слухати і вчитися. Ніхто краще за нього не міг судити, чи істинними були Филипові чудеса. Він знав хитрощі свого ремесла. Він знав, як можна надати їм достовірності. Він знав психологію натовпу. Знаючи усе це «і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, [Симон] дивувався» (в. 13б). Дивувався так само, як дивувалися самаряни, дивлячись на Симонові трюки. Усе помінялося місцями. Раніше люди вражалися його магії, тепер же сам маг вражався від споглядання справжніх чудес!
Між «магічним» трюком і дивом існує багато відмінностей. Приміром, спритність рук фокусника зазвичай не має практичної цінності. Діставання кролика з капелюха бавить, але який у цьому практичний сенс (окрім додаткової роботи для підприємства хімчистки, якому доведеться чистити капелюх)? Филип же зціляв людей, повертав їм здоров’я. Я знав декількох шарлатанів, які заявляли, ніби вони наділені магічною силою, які гнули ложки і зупиняли годинник. Якби вони дійсно володіли магічною силою, то нехай би краще «гнули» зовнішню політику і зупиняли війни! Побачивши чудеса Филипа і почувши його слова, Симон зрозумів, що звістка була істинною. Він встав в один ряд з тими, хто відгукнувся на послання. «Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа» (в. 13а). Люди часто кажуть, що насправді Симон не був навернений, що він просто прийняв обряд водного хрещення. Ця думка, мабуть, йде від людських передань, що виникли навколо Симонового імені, бо в Біблії такого не сказано. У Писанні говориться, що «увірував і сам Симон». Іншими словами, він зробив у точності те саме, що і інші самаряни. В обох випадках використані однакові слова. Якщо він не був навернений, то не були навернені і інші. Він також прийняв водне хрещення – те ж саме говориться і про самарян. Ісус обіцяв: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний» (Мк. 16:16а; виділено мною). Згідно Біблії, Симон волхв став Симоном спасенним. У його житті сталася велика зміна: він навернувся.
Історія, проте, на цьому ще не закінчується.
[1] Так перекладається сучасною мовою слово «волхв». «Маг» походить від грецького слова магіон, що означає «чаклунство, волхвування, магія», і саме таке прізвисько носив Симон самарянин.
