У Діян. 8:5 ми читаємо: «Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа» (виділено мною). Сінгман[1] Рі одного разу сказав: «Нічого так не потребує Корея, як благочестивих людей, які проповідували б Христа». Ми б додали: «Нічого так не потребує світ!»[2] Що це означає – «проповідувати Христа»? Слова «Ми проповідуємо Христа» часто пишуться над входом у церкву, але одна справа – сказати, а друга – робити.
Історія про Филипа і самарян дає нам уявлення про те, що означає насправді «проповідувати Христа».
ХРИСТОС – ЛЮДИНА (8:5)
Проповідуючи Христа самарянам, Филип, як і інші натхненні проповідники, без сумніву, проголошував великі істини про Христа: про виконання Ісусом пророцтва (2:16; 8:35), про Його життя і чудеса (2:22; 10:38), про Його смерть на хресті за них (2:23; 8:32; 10:39), про Його воскресіння з мертвих (2:32; 10:40), про Його вознесіння і про Його царювання на небесах (2:30-36), а також про Його обіцянку повернутися (10:42). Ці істини були основою і суттю Филипових проповідей. Проте «проповідувати Христа» означає щось більше.
ЦАРСТВО ХРИСТОВЕ (8:12)
У вірші 12 говориться: «Коли [самаряни] ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились». Вірш 12 ясно свідчить, що «благовістя про Христа» включає більше, ніж проголошення великих засадничих істин про Ісуса.
Джон А. Редхед у своїй книзі «Пізнання Бога» вказав на те, що частенько наші релігійні концепції не застосовуються на практиці, і потрібне «руків’я», яке дозволило б нам використовувати свою віру в Бога. Те саме стосується і благовістя про Христа. Якщо ми з вами хочемо «проповідувати Христа», то нам треба дати людям щось подібне до «руків’я», за яке вони могли б триматися. Уявляти факти про Христа і не говорити людям про те, як обернути їх собі на користь, – все одно, що дати людині складний інструмент і не розповісти, як їм користуватися. Багато років тому один торговець, приїхавши в ізольовану область США, продав холодильник літньому чоловіку, який ніколи не бачив подібного дива. Через деякий час він повернувся і запитав його: «Ну, як тобі сподобався новий холодильник?» «Мені-то сподобався, – відповів той, – тільки ось моя стара страшенно заморилася відскрібати лід, щоб заповнити їм лотки для льоду!» Істину, як і новий прилад, треба пояснити – і застосовувати.
Проповідь Филипа про Христа була практичною. У вірші 12 відзначається, що, благовіствуючи про Христа, він «благовістив про Царство Боже». Це перше вживання слова «Царство» в Діяннях після розділу 1. У другому розділі ми відмітили, що основним словом, вживаним в Євангеліях для опису суспільства, яке мав встановити Ісус, є «царство», тоді як у Діяннях – це «церква». З часу встановлення царства/церкви в розділі 2 ми вже читаємо про «церкву» (5:11; 8:1,3), а не про царство. Чому ж тоді Филип спожив слово «Царство»? Бо самаряни теж чекали Месію, який (як вони чули від своїх юдейських сусідів), встановить царство (Ін. 4:25)[3].
Вираз «Царство Боже» буквально означає «Боже правління» як на землі (у конкретному сенсі в церкви[4]), так і на небесах (Як. 2:5). У даному контексті Филип, поза сумнівом, робить упор на церкві. Не можна в повному об’ємі «проповідувати Христа», не проповідуючи про церкву, бо Христос – творець церкви (Мф. 16:18), Христос помер за церкву (Діян. 20:28), Христос – голова церкви (Еф. 1:22,23) і Христос – опора і Спаситель церкви (Еф. 5:23-25)!
Що ж говорив Филип, коли «благовістив про Царство Боже»? Він, мабуть, повідав Благу Звістку про те, що царство/церкву вже встановлено, розповів про товариство, що існувало в церкві, роз’яснив, як члени церкви мали зустрічатися для поклоніння і для служіння Богу і один одному.
ІМ’Я ХРИСТОВЕ (8:12)
Проповідуючи Христа, Филип також проповідував «про ім’я Ісуса Христа». У розділах присвячених розділам 3 і 4 ми підкреслювали, що ім’я Ісуса означає усе, чим Він є. Люди хрестилися в Його святе ім’я (2:38). Апостоли зціляли в ім’я Ісуса (3:16). Мине ще трохи часу, і учні гордо носитимуть Його ім’я (11:26; 26:28). Одного разу один проповідник проголосив: «Немає нічого в імені!» І негайно ж хтось голосно вигукнув: «Слава Вельзевулу!» Ця людина, шокувавши аудиторію, змусила їх усвідомити, що в імені все-таки щось є! На будівлі, де збирається одна з африканських громад, на найвиднішому місці написано два вірші: «Вітають вас усі церкви Христові» і «Немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Рим. 16:16; Діян. 4:12; виділено мною). Проповідуючи Христа, ми прославляємо Його ім’я.
ХРИСТОВІ УМОВИ СПАСІННЯ (8:12)
І нарешті, проповідуючи Христа самарянам, Филип говорив про хрещення. Якби благовістя про Христа не включало хрещення, то як би самаряни дізналися про нього? У минулому проповідники часто наочним шляхом демонстрували, що проповідь про Христа включає проповідь про хрещення. Проповідник казав своїм слухачам: «Зараз я щось велів одному з хлопчиків». Він кликав хлопчика до себе і шепотів йому щось на вухо. Хлопчик вибігав на вулицю і повертався з каменем. Проповідник запитував своїх слухачів: «Як ви гадаєте, що я велів йому зробити?» Більшість відповідала: «Ви веліли йому вийти і принести камінь». Проповідник продовжував: «А чому ви вважаєте, що саме це я велів йому зробити?» «Бо він це зробив». «Так», – відповідав проповідник з посмішкою, – «і коли ми бачимо, що зробили самаряни, то розуміємо, що Филип велів їм робити».
Христос і хрещення нероздільні. Ісус був хрещений (Мф. 3:13-17). Він заповідав хрещення (Мф. 28:19; Мк. 16:16). Хрещення – ця подоба Його смерті, поховання і воскресіння (Рим. 6:3-6). Ми хрестимося в Христа (Гал. 3:26, 27). Якщо ми хочемо проповідувати Христа в усій повноті, то частиною нашого послання має бути хрещення.
ВИСНОВОК
Ми побачили, що означає проповідувати Христа. Благовістя про Христа включає не лише проповідь великих істин, пов’язаних з Його особою, але також проповідь царства/ церкви, проповідь Його імені і проповідь хрещення. Можна згадати і інші теми[5], але і цих вистачає, щоб помітити, якою чудовою і всеосяжною є тема «проповідування про Христа».
Те, як деякі «проповідують Христа», можна порівняти з церквою, про яку я якось прочитав. На стіні церковної будівлі висіла велика вивіска, яка свідчила: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого». З часом декого в церкві стала бентежити думка про криваву жертву, і слово «розп’ятого» було зафарбоване. Тепер на вивісці можна було прочитати: «Ми проповідуємо Христа». Незабаром прийшов новий проповідник, якого більше турбували останні події, ніж історія про Ісуса, тому і слово «Христос» було зафарбоване. Тепер вивіска читалася так: «Ми проповідуємо». А потім церква і зовсім вирішила, що проповіддю враження на людей вже не справиш, тому зафарбували слово «проповідуємо» і почали ставити спектаклі і проводити музичні вечори. А на вивісці просто залишилося: «Ми». Допоможи нам, Боже, ніколи не залишати жодної частини з повного благовістя про Христа і Його розп’яття!
Теми, обговорені в цьому розділі, тісно пов’язані між собою, бо коли ми хрестимося в ім’я Ісуса, Бог додає нас до царства/церкви, яка носить Христове ім’я (2:38,41,47; Кол. 1:13; Рим. 16:16). Хотіли б ви хреститися в ім’я Ісуса, щоб Бог зміг додати вас до Свого царства/церкви? Давайте знову звернемося до вірша 12: «Коли [самаряни] ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки». Увірувавши, вони корилися! Вони не вичікували, не коливалися; вони зробили те, чого від них хотів Бог![6] А ви не хочете вчинити так само?
[1] Сінгман Рі (іноді це ім’я пишуть як Зігмунд) був великим корейським вождем.
[2] Див. 1Кор. 1:23,24; 2:2; Гал. 6:14.
[3] З п’яти книг закону (які вони приймали) самаряни знали про пророка, на кшталт Мойсея, який мав прийти у світ (Втор. 18:15,18,19). Оскільки пророки отримували помазання, для самарян було природно перейняти як юдейське найменування «Месія» («Помазаник»), так і деякі юдейські поняття про Нього.
[4] Див. Мф. 16:18,19, де слова «церква» і «царство» вживаються взаємозамінно. «Як консервативні, так і радикальні учені упродовж віків однаково розглядали це як доказ того, що церква і царство Боже є одним встановленням» (Кофман, 157).
[5] Зокрема, про обов’язки, які покладені на християн.
[6] Див. Мф. 6:33; Євр. 4:7; 2Кор. 6:2; Еккл. 12:1.
