Показовим на «суді», який влаштували над Петром з Іоанном «начальники, і старійшини та книжники, і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр та інші…» (Діян. 4:5,6), є наступне зауваження: «Побачивши сміливість Петра та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, вони дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом; а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти» (Діян. 4:13,14).
Тобто, два колишніх галилейських рибалки своїми знаннями Священного Писання змогли вразити юрбу людей, які до того пишалися саме знанням Закону, і явно не очікували від них такої відповіді. Звичайно, слід зауважити, що Петро з Іоанном були рибалками лише в очах синедріону, а для охрещених вірних, і, що найголовніше, для Бога, вони були Христовими апостолами. І саме в такому високому ранзі ми їх знаємо.
А книжній премудрості «некнижних і простих» Петра і Іоанна не треба дивуватися, адже Господь Ісус Христос попереджав і запевняв їх разом з іншими учнями: «Накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє… Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші» (Лк. 21:12-15). А через те, що «не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37), не треба дивуватися тому результату, який ми бачимо на «суді» влаштованому над Петром та Іоанном. Але яку користь ми можемо отримати з цього біблійного приклада?
Передусім, це запевнення, що в скрутному становищі Господь завжди вкладе в наші вуста потрібне слово для захисту нашої віри. Втім, це стосується і випадків проголошення біблійних істин нашому оточенню, ближнім і дальнім (якщо брати до уваги мережу Інтернет та сучасні засоби зв’язку). А по-друге, посоромити скептично налаштоване до нас оточення ми зможемо лише в тому випадку, коли головною метою нашої певної справи, будь-якої діяльності буде прославлення імені Божого, а зовсім не свого.
