«Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву. І був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму. Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині. Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: “Глянь на нас”. І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них. Але Петро сказав: “Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи”» (Діян. 3:1-6).
А чи може хто з нас повторити вслід за Петром: «Встань і ходи», і щоб людина дійсно, встала і пішла? Напевно, що ні. Сказати, що не маємо золота та срібла – можемо; закликати когось для зміни власного життя, навернення від пітьми до світла – теж можемо, а от щоб самим «встати» і «піти», тобто напружитись, зробити щось добре для ближнього на славу Божу, бо Він так велів, от це навряд. Тому, певно, навколо нас люди і живуть звично-сонно-гріховним життям і навіть не намагаються стати хоч на дрібку кращими.
А тепер давайте переведемо свій віртуальний погляд з Петра на особу жебрака: «І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них». Адже жебрак чекав від Петра з Іоанном лише невелику подачку, яка дозволила йому прожити бодай ще один день. Він зовсім не очікував від них зцілення! Навіть попри те, що перебував «щодня перед дверима храму» і був свідком багатьох подій, зокрема наступної: «І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх» (Мф. 21:12-14).
А того жебрака в той день не зцілив, бо той не міг ходити, бо був не на території храму, а біля нього… Та скільки може бути причин, чому людина не отримала від Бога бажаного зцілення, не почула Благу звістку про Нього… І от надолужити все це Бог послав нас, усіх і персонально кожного.
