«Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» (Діян. 1:6), – спиталися учні Спасителя, коли Він зібрав їх перед самим Своїм славним вознесінням. Що ж відповів на це запитання Господь? Зовсім не те, що очікували почути учні: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:7,8).
Питання, яке ставили Христу учні, було зовсім не дозвільним, а навпаки, край життєвим: адже Ізраїльська держава потерпала від поневолення язичниками-римлянами вже не один десяток років, усілякі спроби скинути ненависне поганське ярмо закінчувалися крахом, багато юдеїв з нетерпінням очікували пришестя Месії, який, як на їх думку, відновить Ізраїльське царство в колишній Соломоновій величі, і заразом прожене ненависних римлян. Щоб краще зрозуміти ці очікування, варто поставити себе на їх місце з не менш важливим для нас питанням: коли закінчиться російська агресія проти України?
І от, на думку Христових учнів, такий момент нарешті настав, адже їх улюблений Учитель, Якого вони вважали померлим, воскрес! І це був найпереконливіший доказ того, що Він і є той довгоочікуваний Месія! І чим закінчилися їх очікування? – Господь Ісус Христос розвернув погляд учнів із середину себе назовні, замість відновлення Ізраїльської державності, вони мали встановлювати Його Царство по всьому світу. Тепер ця місія покладена на нас. Треба віддати належне, Христові учні послухалися Божого наказу і «повернулися до Єрусалима» (Діян. 1:12), щоб згодом прийняти Духа Святого і розпочати покладену на них місію.
А що, натомість, робимо ми? Чи розширюємо кордони Божого Царства в оточуючому нас світі, чи ж будуємо персональне «царство» комфорту і безпеки? Точніше, будували, адже у зв’язку з останніми трагічними подіями, що спіткали Україну, для багатьох безпека і комфорт закінчилися. А якщо так, може тоді варто розпочати виконувати Боже доручення: стати Його свідками «аж до краю землі»?
