Що б ви сказали при зустрічі з Господом? – Багато людей часто вдаються до розлогих роздумів про те, щоб вони спитали чи сказали при нагоді Господові. Проте ці самі люди чомусь забуваються про те, що для цього не треба чекати якогось особливого моменту, тим паче, Божого відвідування, яке може і не статися, а для того, щоб висловити щось наболіле Богові, треба Йому просто висловити це в молитві.
А от при особистій зустрічі з Богом, як на мою думку, ми навряд чи зможемо щось сказати, тим більше спитатися Його. І станеться це через надлишок емоцій: або від всеохоплюючого захвату, або ж від невимовного жаху. Не вірите? Перечитайте рядки з Одкровення: «…І небо зникло, згорнувшись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх. І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в ущелини гір, і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця; бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти?» (Одкр. 6:14-17). Згадані люди намагаються будь-якими способами втекти від присутності Божої, про які питання чи про яку розмову може йти мова? Так що майте на увазі.
А подібні думки з’явились про прочитанні вимоги, що свого часу висунули члени синедріону, які влаштували судилище над Петром та Іоанном: якщо хто призабув, вони «заборонили їм (Апостолам) зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса» (Діян. 4:18). Абсурдність же такої вимоги добре ілюструє уривок з Книги пророка Єремії: «І подумав я: “не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його”; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг» (Єр. 20:9).
Зіткнувшись з Богом, з Його словом, відчувши цілющу силу Божого слова (див. Євр. 4:12) людина не може залишатися байдужою. Вона скрізь і де тільки можна говоритиме про силу Божого слова, і жодні заборони, навіть страх перед тортурами і смертю, не змусять її замовкнути. Звісно, окрім особистої зустрічі з Богом.
