Найважливішою справою, якою може займатися будь-яка людина на землі, – це служити Богові Живому. А найгірша річ, яка може статися з людиною на землі, – це змарнувати дані Богом таланти на служіння Йому. На кшталт лінивого слуги з Христової притчі про таланти, що заховав дорученого йому господарем таланта (див. Мф. 25:14-30). Але про це ми поговоримо наприкінці розмови, а тепер краще зосередимося на найважливішій справі на землі, на служінні Богові. А тут на будь-кого чекає чимало підводних каменів, через які можна зазнати «загибелі корабля у вірі» (1Тим. 2:19).
І перший камінь, як на нашу думку, ховається в помилці багатьох людей, які вважають, що Богові можна служити лише прийнявши священний сан, або ж, як крайній випадок, виконуючи якусь роботу пов’язану з Церквою. Насправді, допомога ближнім виконана з любов’ю також є служінням Богові. Принаймні, Він сам так стверджує: «Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25:40). Так що, виходить, Богу можна (і треба) служити в буденному житті.
Але тільки справи виконані з любов’ю матимуть у Божих очах справжню ціну. І в цьому ховається другий підводний камінь: «Якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи» (1Кор. 13:3). От така біблійна умова, і якщо якісь люди допомагають ближнім на догоду схвалення публіки чи власної пихи, то вони вже мають, за Христовими словами, «нагороду свою» (Мф. 6:2,5). А небесну нагороду отримають лише справи зроблені з любові до ближніх. Маймо на увазі.
Наступний підводний камінь стосується часу. Багато хто вважає, що він ще «встигне послужити Богові», відкладаючи цей момент «на потім». І, як можна здогадатися, це «потім» часто взагалі не настає. Зважаючи на це, не можна відкладати служіння Богові на «потім» до «кращих часів», на Господній заклик треба відгукуватися відразу: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він (Христос) побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (Мф. 4:18-20). А що б сталося, якби брати в той момент не покинули своє заняття? Вони б залишилися нікому не відомими рибалками, а не відомими всьому світу апостолами.
Ще один підводний камінь, чи навіть низка рифів[1], ховаються в самому служінні Богові. Якщо стисло – це дуже непросте зайняття, яке багате на труднощі, втрати, поневіряння і навіть небезпеку. Недаремно Спаситель попереджав учнів: «Раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20). Навряд чи служачи Господові вам часто доведеться чути від оточуючих схвалення чи подяку. Швидше навпаки, ви чутиме нерозуміння, критику і кпини, а деколи і погрози з боку оточення. Така от ціна служіння Богові, за сумлінне виконання якої на нас очікує велика нагорода на небесах: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Зважаючи на це, служити Богові все ж таки варто.
А тепер настав час пригадати ситуацію, коли певна людина марнує дані їй Богом таланти (і можливості) на служіння. Пригадаймо, що сказав господар з Христової притчі стосовно слуги, що закопав талант: «А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30). Отже, на його місце краще не потрапляти. Це, у принципі, усе, що треба знати про небезпеку марнування Богом даних талантів і відмову служити Богові протягом свого земного життя.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Найважливіша справа на землі
Ваш коментар:
[1] Риф – пасмо підводних чи невисоких надводних скель на мілководді, що несуть серйозну загрозу судноплавству