Багато хто з нас при читанні книги Діянь святих Апостолів дивувався працьовитості апостола Павла та його супутників, які з проповіддю Євангелія обійшли свого часу ледь не все східне Середземномор’я! І це, якщо не дивитися на мапу, адже в такому випадку, бачачи стрілочки, якими помічається три місіонерські подорожі апостола Павла, у багатьох просто перехопить дух!
Одним з таких вражених широтою і масштабністю Павлової проповіді можна вважати християнського письменника Джона Бівера. От як він це описує у своїй книзі «Страх Господній» (між іншим, ви можете ознайомитися з цією чудовою книгою в нас на сайті):
«Господня слава була настільки сильною, що в Біблії сказане: «Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни» (Діян. 19:10). Ух ти! Тут не сказано: «Уся Асія чула проповідь». У це було б простіше повірити, бо це означає, що кожне місто відчуло їх вплив, але не обов’язково проповідь торкнулася кожної людини.
Замість цього сказано: «всі жителі Асії слухали проповідь про Господа»! Це означає, що кожна людина, яка проживала в Асії, почула Боже Слово, яке проповідували всього два роки. Асія – це не село або місто. Це навіть не країна! Це ціла провінція Римської імперії!
Усе це сталося без супутникового зв’язку, Інтернету, телебачення, радіо, автомобілів, велосипедів, аудіокасет, книг або відеозаписів. Проте в Біблії сказано, що кожна людина почула Євангеліє, проповідане першими християнами».
Після прочитання цих рядків у багатьох може виникнути цілком доречне запитання: а що заважає нам (ну, не нам, а комусь іншому) досягнути такого масштабу проповіді? І щоб знайти відповідь на це запитання, варто розглянути кілька моментів.
Передусім, не треба забувати, що Христові апостоли діяли в особливо сприятливий для проповіді час. Час, між іншим, підготовлений для них Богом. До того ж, зауважте, що на проповідь їх послав сам Господь: «В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Hігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл. Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”» (Діян. 13:1,2). Але це стосовно причин, які в принципі не залежать від нас, і через те не є такими для нас сумними.
А тепер час пригадати причини, які безпосередньо залежать від нас. Так успіх майбутньої проповіді залежить від посвяти служінню самого місіонера: тобто чим більше готова людина жертвувати собою (саме собою, а не кимсь іншим!) заради поширення Благої звістки, тим на більший успіх вона може розраховувати. Звісно, подібна «формула успіху» виглядає надміру спрощеною, проте вона дає зрозуміти, що поширення Благої звістки – це тяжка праця, яка вимагає від благовісника концентрації усіх його сил і здібностей, самозречення, навіть до смерті. Ясна річ, що на такому терені нікуди не подітися без благодаті Божої, але це в жодному разі не скасовує зусиль з людського боку: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12). До того ж не варто забувати про добровільне несення власного хреста, якщо вже людина зголосилася слідувати за Спасителем (див. Мф. 16:24,25).
А якщо сучасні люди (принаймні, більшість з них) не готові йти на такі жертви заради поширення Євангелія, то про який успіх євангельської проповіді може йти мова? Навіть, якщо в нас буде доступ до засобів передачі інформації, які навіть не снилися апостолу Павлу. І якщо вже зайшла мова про таку надзвичайну особу, не варто забувати про характеристику, яку Павло дав собі в одному зі своїх листів: «Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною» (1Кор. 15:10). Отже, уся справа в благодаті Божій… і бажанні людей слідувати за Богом, шукати Його волю і коритися їй. А якщо такого волевиявлення з людського боку немає, то успіху в євангелізації світу «аж до краю землі» не буде теж.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Євангелізація світу
Ваш коментар: