Навіть попри те, що «Бог є любов» (1Ін. 4:8), нам у жодному випадку не можна ставитися до Нього фамільярно. Адже Він – Бог, Творець усього сущого, видимого і невидимого. Проте люди постійно забувають про цей беззаперечний факт (якщо взагалі про нього, цей факт, знають), і через те ставляться до Бога неналежним, а деколи і зовсім блюзнірським чином. І що найцікавіше, люди часто залишаються не покарані за таке нешанобливе ставлення до Бога. Принаймні, так здається цим людям і багатьом оточуючим.
Втім, як попереджає нас Біблія, це помилкове враження: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). І якщо життя вічне таких людей при їх ставленні до Бога не очікує, то от передчасна смерть наздогнати цілком може. Про що власне і розповідає нам біблійна історія Ананії і Сапфири.
«Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток, і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. А Петро сказав: “Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові”. Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це» (Діян. 5:1-5). Невдовзі подібна доля спіткала і Ананієву дружину, Сапфиру: «…Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її» (в. 10).
Зауважте, це нещасне подружжя не були ні богоборцями, ні вбивцями, ні лиходіями, вони лише хотіли похизуватися перед людьми своєю щедрістю, не заплативши за це надмірну ціну. Хіба мало таких людей сьогодні? Можна навіть припустити, що фактично кожен з нас бував у подібній ситуації і приміряв на себе костюм лицемірства… і залишився живий. Поки що живий, адже Біблія попереджає: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11). І як тут не пригадати Христові слова, які Він свого часу звернув до оточуючих: «Ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете» (Лк. 13:4,5)!
Тобто, гріх Ананії і Сапфири не був чимось «особливим» чи «надміру» блюзнірським. Це був «просто» гріх, за який, як відомо з Біблії, відплата – смерть (див. Рим. 6:23), що власне Бог усім і продемонстрував. Через те не варто фамільярно, зневажливо ставитися до Бога Живого, адже таке ставлення для людей смертельно небезпечно. Навіть у тому випадку, якщо вони, дозволяючи собі таке коїти, залишаються живими. Доки живими.
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
«Просто» гріх
