Часом деякі люди виправдовуючи свою бездіяльність на ниві Божій посилаються на вірш з книги Екклезіаста: «Усьому свій час, і час усякій речі під небом» (Еккл. 3:1). Цими словами вони намагаються заспокоїти себе, що десь, колись в їх житті настане момент, коли вони присвятять чи то себе, чи то свій час Богові, а нині час для присвячення і себе, і своїх талантів і зусиль для речей земних. Як то мовиться, гроші самі себе не зароблять… Звісно, це справа вибору кожного, а зі свого боку ми хочемо представити вашій увазі три біблійні історії, які нівелюють подібний погляд людей на їх місце в житті і у світі цьому.
Історія перша. «Отрок …Самуїл лежав у храмі Господньому, де ковчег Божий; воззвав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! І відповів він: ось я! І побіг до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе; йди назад, лягай. І він пішов і ліг. Але Господь удруге воззвав до Самуїла: Самуїле, Самуїле! Він встав і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе, сину мій; іди назад, лягай… І воззвав Господь до Самуїла ще втретє. Він встав і прийшов до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе отрока. І сказав Ілій Самуїлу: піди назад і лягай, і коли Той, Хто кличе покличе тебе, ти скажи: говори, Господи, бо чує раб Твій. І пішов Самуїл і ліг на місці своєму. І прийшов Господь, і став, і воззвав, як у той і інший раз: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: говори, Господи, бо чує раб Твій» (1Сам. 3:1-10).
А ви не задумувалися над тим, щоб сталося із Самуїлом, якби він тої ночі не відповів би Богові? Певно, тоді із Самуїлом не сталося б нічого: він ніколи не став би пророком Божим, його ім’я не носили дві Книги Старого Завіту (!), і він ніколи б не відіграв важливої ролі в становленні Ізраїльського народу і царства, яку приготував йому Бог. Ми б просто нічого не знали про цю людину, але Самуїл належного часу відповів на заклик Божий, і тепер ми його знаємо. Саме належного, бо Господь не чекає, і якщо певна людина не відгукується на Його заклик, Господь кличе іншу людину.
Історія друга. «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він (Ісус Христос) побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (Мф. 4:18-20). Певно, ви здогадались, щоб сталося з цими рибалками, якщо б вони не відгукнулися на Христовий заклик: вони б і далі ловили рибу, ну, а «ловцем людей» став би хтось інший.
Історія третя. Христос «іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже» (Лк. 9:59,60). А чи відоме вам ім’я цього чоловіка, який хотів доглянути в старості власного батька, бо саме це в ті часи малося на увазі під виразом «поховати батька»? Його ім’я нікому не відоме, бо свого часу він не відповів на заклик Христовий, а його місію (і місце у вічних небесних обителях) посів хтось інший.
Історія четверта. Так, вам не здалося, мова йде про четверту історію, хоча на початку допису мова йшла про три історії. Ця історія пишеться нині вами. І саме від вас, від вашого вибору, від усіх ваших подальших дій залежатиме фінал цієї історії. Чи відгукнулися ви на заклик Христовий, а якщо так, чи слідуєте, взявши власного хреста за Ним, або покинули цього хреста на півдорозі? На всі ці запитання дає відповідь кожен особисто.
ПС. «Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15,16), – як на нашу думку, це найкраща біблійна відповідь на всі людські закиди стосовно того, що «усьому свій час». А ви як вважаєте?
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Усьому свій час