Обирання улюбленця
Зазвичай, стаючи дорослими, ми починаємо розуміти, чи нас правильно виховували. І коли самі стаємо батьками, то маємо два варіанти: повторювати помилки батьків чи молитися, думати, шукати поради, щоб дати добрі настанови своїм дітям.
На жаль, Яків обрав перший шлях – повторив помилки свого батька Ісаака. Останній виявляв фаворитизм щодо Ісава і, замість того, щоб проаналізувати все, через що йому самому довелося перейти, Яків повторив те саме зі своїми дітьми.
(Повідомлення на замітку: саме через те, що батьківські помилки у вихованні часто повторюють їхні діти, ви, щойно їх виявите, відразу попросіть у дітей вибачення за це і поясніть, як має бути правильно. Можливо, ми не маємо бажання це робити, вважаючи, що, приховавши ці помилки, збережемо свій авторитет, але коли побачимо, що наші діти «наступають на ті самі граблі» з нашими онуками, почуватимемось наново присоромленими. А тепер повертаймося до нашої сьогоднішньої теми.)
Тесть Якова ускладнив ситуацію, заставивши його одружитися на обох своїх дочках, старшій Лії та молодшій Рахилі, яку Яків, власне, і хотів узяти собі за дружину. Яків був закоханий у Рахиль, а не у Лію. За прикладом своїх батьків, а також тому, що Рахиль народила Йосифа і Веніямина в його старості, Яків любив цих синів більше від інших.
Так Йосиф став «батьковим улюбленцем» і отримав більше батьківської любові, що врешті спричинило бунт серед його братів і призвело до відомої історії, коли вони продали Йосифа в рабство, а старому батьку сказали, що то дикі звірі вбили їхнього найменшого брата.
Яків не перестав надавати перевагу дітям Рахилі. Він виділяв їх серед інших, наче кращих овець серед отари.
Коли Яків повертався додому після двадцяти років відсутності, він побачив, що його брат Ісав вийшов йому назустріч із чотирма сотнями людей. Страшенно налякавшись, Ісав спереду поставив своїх слуг та служниць, потім свою дружину Лію з її дітьми, останніми – Рахиль з її дітьми (див. Бут. 33:1-2). Чи можемо уявити собі, як почувалися його дружини та діти у цій ситуації?
Наші дії та ставлення до дітей мають бути керовані відчуттям постійної любові, а не змінними емоціями. Звісно, цілком нормально, що іноді ми відчуваємо більше любові до тієї дитини, що більше на нас схожа, чи до тієї, що менше нагадує нас, або ж до тієї, яка досягає найбільших успіхів чи завдає нам найменше болю. Якщо ці почуття змінюються відповідно до обставин, нам слід попрацювати над тим, щоб дарувати своїм дітям любов порівну.
Якщо у вас є пасинок чи пасербиця, звичайно, що ближчою вам завжди буде рідна дитина, тому маєте регулювати свої дії так, щоб вони були керовані любов’ю, а не раптовими поривами емоцій. Лише тоді зможете забезпечити всіх, хто з вами живе під одним дахом, однаковою порцією любові. Яків обрав собі улюбленця і тим зруйнував родинну гармонію, бо чинив згідно зі своїми емоціями і дозволив собі любити одних дітей більше, ніж інших.
Цікаво відзначити, що Йосиф, якому довелося багато пережити через своїх старших братів, не хотів, щоб у його сім’ї були улюбленці.
Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії, та й каже Йосиф своєму батькові: «Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову» (Бут. 48:17-18).
Коли Йосиф побачив, що його батько благословляє молодшого сина, оминувши найстаршого, як було в його дитинстві, негайно виразив свою незгоду. Він заспокоївся лише тоді, коли Яків розповів йому що зробив так за Божим велінням, і його дія була не виявом фаворитизму, а виконанням Божої волі.
Бог створив наших дітей такими унікальними: з різними здібностями та різним майбутнім. Але кожне із них однаково заслуговує на нашу постійну любов і прихильність в добрі та важчі часи, незважаючи на наші змінні відчуття.
Поради для батьків
Ви мусите докласти всіх зусиль, аби показати, що однаково любите своїх дітей і однаково до них ставитися. Наприклад, якщо заходите в кімнату і обіймаєте одну дитину, то не забудьте обійняти інших також. Також будьте обережні, роздаючи батьківські «частунки» – дозволяючи одній дитині сидіти на передньому сидінні автомобіля, купуючи комусь одному особливий подарунок. Щоб уникнути цього, сформулюйте кілька простих правил для своєї родини. На місці в авто біля водія дітей садіть по черзі, купуючи солодощі одній дитині на прогулянці, візьміть щось і для тих, хто залишився вдома. Якщо даєте усім якесь завдання, то не забудьте приготувати для усіх невелику нагороду. Що б ви не робили, не демонструйте свого раптового вияву емоцій до однієї дитини, використовуйте його як рівень любові, якого маєте досягнути.
