Ви можете втратити свою спадщину.
Моя Біблія каже мені, що Ісав шукав своє благословення і був знехтуваний. «Невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав» (Бут. 27:38). І автор Послання до Євреїв каже: «бажаючи успадкувати благословення, був відкинутий … хоча зі сльозами шукав його» (12:17). Усе це пов’язано із спадщиною. Що це таке? Це спадщина тисячоліття. Те, що ви щойно прочитали, говорить вам про те, що настане час, коли Ісус Христос повернеться і царюватиме на землі, і ви також, або отримаєте свою спадщину, або втратите її. Бо сказано, що ми «співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо» (Рим. 8:17).
Колись настане час, коли усе буде не так, як зараз. Зараз, можливо, ця спадщина не занадто вас і турбує. Може, зараз ви кажете: «Надто багато потрібно клопоту і праці, щоб служити Господу». Але одного разу Ісус Христос повернеться і скаже: «Добре, добрий рабе… візьми в управління десять міст. Добре, добрий рабе… будь над п’ятьма містами». А до вас Він обернеться і скаже: «Гей, ти, а що в тебе?» Це нагадує мені те, як читали заповіт одного померлого багача: «Моєму племінникові Вілберу. Привіт, Вілбере». Ось це він і отримав у спадок. І так буде з багатьма з дітей Божих.
Одна багата пані, помираючи, підвелася на своєму ліжку. Її підвели, підтримуючи під руки, до вікна, потім вона виглянула з вікна і сказала: «Поверніть їх, поверніть їх назад». Її запитали: «Що повернути, мадам?» – «Поверніть мені ті години мого життя, які я втратила, поверніть їх, поверніть» Їх неможливо повернути. Послухайте, коли ви помрете як Христос, ви ніколи не страждатимете. Одного разу я отримаю досконале тіло, досконалі душі і дух, і я буду недоступний не для переслідувань, не для наклепу. Ніхто не зможе образити мене. Ніхто не зможе вимагати з мене гроші. Ніхто не зможе спричинити біль моєму тілу. Я ніколи більше не зможу постраждати за Христа. Тому я маю намір робити це зараз; так, мені краще робити це зараз. Слава Богу, вам краще робити це зараз, а не бути хникаючим дурнем, кажучи, як Ісав: «Якби в мене був ще один шанс». Другого шансу не буде. Ви можете втратити спадщину.
Лорд Байрон, відомий англійський поет, якось сказав: «У моєму житті було тільки 12 щасливих днів». Під час першої світової війни війська союзників увійшли в Ейсхапел, що в Ахані. Це те місце, де похований Карл Великий. Отже, коли солдати підійшли до могили Карла Великого, хтось увійшов туди і побачив те, що від нього залишилося: багато пилу і декілька залишків кісток, які також майже перетворилися на пил, а на усьому цьому лежав скіпетр. І один якийсь солдат забрався на цей трон – скіпетр злетів верхівкою вниз і ударився об землю. Ось, що залишилося від земної слави. Ось вона, світська шана. Сьогодні ти живий – завтра ти мертвий. Порох і попіл.
У мене є друг, який працює на флотській повітряній станції на Великих Озерах, на Озерному березі, що в Мічигані. Майже завжди і в усьому він пов’язаний з військовослужбовцями. Він розповідав мені про одного хлопця на ім’я Снайдер, який одного разу прийняв навернення. Він лежав в одній з лікарняних палат. В одній з палат у відділенні реабілітації, де людина підтримується наркотиками. Вони не могли «зняти» його з наркотику. Йому кололи стільки різних наркотиків, і він так звик до усього, що він просто помирав, – от і все. Вони кололи йому усе підряд і вже втратили стосовно нього всякі надії. Казали, що йому, ймовірно, залишилося жити лише декілька місяців. І вони, у лікарні, вимушені давати йому наркотики, щоб стримувати залежність. Ось такі справи.
Мій друг, проповідник, приходив свідчити тому хлопцю, але той сказав: «Йди своєю дорогою, ти мені не потрібен». І він йшов. Наступного дня він прийшов знову, але той хлопець від нього відмахнувся, тому він розмовляв з іншими хворими, що лежать на сусідніх ліжках. Ще наступного дня він прийшов і говорив знову з іншими хворими. Приблизно в п’яте його відвідування Снайдер кликнув його: «Проповіднику, що примушує тебе приходити сюди?» Мій друг відповів: «Я піклуюся про цих людей, я хочу бачити їх спасенними. Я не хочу, щоб вони потрапили в пекло». – «Ви правда нормальний, ви це серйозно?» – «Так, серйозно». – «Ви гадаєте, що вони йдуть у пекло?» – «Так, я саме так і думаю. Ось чому я тут». – «Ви гадаєте, що і я йду в пекло». – «Якщо ти не увірував у Христа, значить ти йдеш у пекло». – «Ну, так я і не вірю в Христа». – «Тоді ти йдеш у пекло». Тоді той хлопець сказав: «Забирайся звідси». І проповідник пішов.
Близько тижня він приходив у ту палату регулярно, і той хлопець, Снайдер, кликнув його: «Гей, проповіднику, йди сюди». Коли той підійшов, він сказав: «Послухай, мені сказали, що жити мені залишилося недовго, і тепер мене це усе цікавить, але мені потрібно дещо дізнатися: ти дійсно піклуєшся про мене?» – «Так, я дійсно піклуюся про тебе». – «Що ти говорив тим хлопцям, які на інших ліжках?» – «Чи дозволиш ти мені сказати тобі?» – «Так, вперед, розповідай». І він розповів йому. І той хлопець схилив голову і попросив Господа врятувати його. Але не було помітно, що він набув упевненості в цьому. У такому стані і залишив його мій друг-проповідник і пішов.
І того вечора ж якась медсестра підійшла до його ліжка, приблизно о 8-й годині, щоб зробити йому якийсь укол, щоб він заснув. Інакше він не міг би спати цілу ніч. Вона побачила, що той хлопець сидить на своєму ліжку: руки на колінах, і дивиться в темряву кімнати. Вона сказала: «Ви мали б спати». – «Я не можу спати: я думаю». – «Лікар наказав, щоб ви…» – «Не турбуйте мене зараз, я думаю». Вона пішла і повернулася з величезним шприцом, який містив дозу, здатну звалити навіть слона, але на нього ця доза навіть не подіяла. Медсестра пішла і о 3-й годині ночі прийшла знову. Вона побачила, що він як і раніше сидить на своєму ліжку і дивиться через темряву. Вона знову сказала: «Але ж ви мали б спати». – «Я сказав вам, не турбуйте мене, я думаю». Вона знову уколола йому велику дозу чогось там, але нічого з цього не вийшло. А цей хлопець побував в усіх халепах з наркотиками від Сінгапуру, Сан-Франциско до Шанхаю, Гонолулу, Маніли і В’єтнаму, Сеула і Токіо. І він просидів всю ніч.
А близько дев’ятої ранку в ту палату прийшов мій друг-проповідник і почав підходити до хворих. Він говорив: «Коли я був за п’ять ліжок від Снайдера, я вже знав, що він спасенний». Цей хлопець сидів на своєму ліжку, і його обличчя світилося якимсь внутрішнім світлом. Цей проповідник продовжував приходити в ту лікарню і учив Снайдера Біблії упродовж приблизно двох місяців, і той зростав у знанні і благодаті. І одного разу він покликав того проповідника і попросив його терміново прийти. Коли той прийшов, він сказав: «Побудь тут просто трохи». Проповідник просидів біля його ліжка близько години і, нарешті, сказав: «Чого ти хочеш?» – «Я просто хочу, щоб ти посидів трохи». – «Ти боїшся померти?» – «Ні, я не боюся померти. Я спасенний і знаю це». – «Навіщо тоді я тобі тут потрібен?» – «Ти страждаєш?» – «Ні, я не страждаю». – «Тоді, що ти хочеш від мене?» Знаєте, що відповів Снайдер? Снайдер сказав: «Проповіднику, мені 37 років. Я помираю. Я усе своє життя провів не з тими людьми, з ким потрібно було, і тепер, коли я помираю, я хочу провести цей час з тим, з ким треба». Ось це хороші слова.
Отже, давайте прийдемо до Господа з молитвою: «Отче, я благаю, щоб Святий Дух ушанував Слово Боже, яке сьогодні проповідувалося. Я не можу робити без Тебе цю роботу. Ця робота занадто велика для людини. Тільки Бог може робити це. Ми нічого не можемо зробити, якщо ви не приймаєте Слово, якщо ви не шукаєте переконання в поняттях гріха, праведності і суду. Якщо тут є не спасенні люди, які слухали цю проповідь, жоден заклик і жоден здоровий глузд не може досягти їх серця. Ти, Боже, повинен зробити цю роботу. Ми просимо Тебе, щоб Ти в цю годину виконав роботу над грішником, який замислюється про сенс бути християнином і каже собі: «Що доброго в тому, щоб бути християнином?» Це шлях уникнути пекла. І, Господи, ми просимо, Отче, щоб вони не потрапили в пекло. Щоб вони зробили правильний вибір. Отче, якщо є серед нас християни, які втратили своє свідчення, здоров’я, радість або упевненість, яких тягне світське життя і які живуть напівхристиянським життям, – ми просимо Тебе, щоб вони знайшли в Христі тверду опору і робили усе, щоб встояти, і біля Суду Христового прийняли б повну нагороду. Ми просимо Тебе в Його святе ім’я. Амінь».
