Уроки для вірних

Давайте продовжимо читати цю притчу: «Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?» (Мф. 18:31-33).

У цій притчі Ісус говорив про вірних. Він говорив про царських служителів. Цьому слузі вже прощений величезний борг, і він був названий «рабом» Государя. Той, кому він не простив боргу, був його товаришем по службі. Отже ми можемо дійти висновку, що така доля вірного, який не бажає прощати: «І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його» (Мф. 18:34-35).

У цих віршах є три основні думки:

  1. Слуга, що не простив, відданий на катування.
  2. Він має сплатити первинний борг у 375 тонн золота.
  3. Бог Отець вчинить так з кожним вірним, який не простить братові своєму гріхи його.

1) Слуга, що не простив, відданий на катування.

У словнику Вебстера дається наступне визначення слова «катування» (чи «муки»): «агонія тіла або розуму» або «спричинення інтенсивного болю для того, щоб карати, спричиняти або отримувати садистське задоволення» (Merrіam – Webster Collegіate Dіctіonary).

Мучителі, що спричиняють таку муку, – це демонічні духи. Бог дає «мучителям» дозвіл спричиняти біль нашим тілам і душам, попри те, що ми вірні. Я часто молився на служіннях за людей, які не могли отримати зцілення, розради або звільнення, через те, що відмовлялися простити інших від щирого серця.

Лікарі і учені пов’язують з непрощенням і гіркотою такі захворювання, як артрит і рак. Багато випадків душевних захворювань пов’язане з гірким непрощенням.

Зазвичай люди не прощають інших людей, але іноді вони не прощають самих себе. Ісус сказав: «Якщо маєш що на когось, пробач…» (див. Мф. 5:24). Слово «когось» включає також і вас самих! Якщо Бог простив вас, то хто ви такий, щоб не простити себе самого?

2) Слузі, що не простив, доведеться платити первинний борг, який сплатити неможливо.

Від нього зажадали неможливого. Це все одно, що від нас зажадати сплатити борг, заплачений Ісусом на Голгофі. У такому випадку ми втратили б своє спасіння.

Ви скажете: «Хвилинку! Але я гадав, що щойно людина помолилася молитвою грішника і присвятила своє життя Ісусу, вона вже не загине».

Якщо ви так вірите, тоді поясніть наступні Петрові слова: «Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше. Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді» – (2Пет. 2:20-21).

Петро говорив про людей, які уникнули гріха (скверни світу) через спасіння в Ісусі Христі. Проте вони знову заплуталися в гріху (одним з яких може бути непрощення) і виявилися переможеними ним. Бути переможеними – означає не повернутися до Господа з покаянням у своєму гріху. Петро стверджує, що відвернутися від праведності – гірше, ніж взагалі ніколи її не пізнати. Іншими словами, Бог каже, що краще взагалі ніколи не рятуватися, ніж прийняти дар вічного життя і потім назавжди від нього відвернутися.

Апостол Іуда також описував людей у церкві, які були «двічі померлі» (Іуди 12-13). Бути двічі померлим означає, що ви колись були мертвими без Христа, потім ожили, народившись згори, і потім ви знову померли, зійшовши з Божих шляхів.

Ми бачимо, що багато хто прийде до Ісуса, виправдовуючи себе словами: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:22-23). Вони знали Його. Вони називали Його Господом і робили чудеса ім’ям Його. Але Він не знав їх. Кого ж тоді знатиме Ісус?

Апостол Павло писав: «Але той, хто любить Бога, пізнаний Ним» (1Кор. 8:3, дослівно з англ.). Бог знає тих, хто любить Його.

Ви можете сказати: «Я люблю Бога. Я просто не люблю того брата, який ранив мене».

У такому випадку ви помиляєтеся, бо написано: «Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4:20) Зваблювання – це жахлива річ, оскільки той, хто перебуває в зваблюванні, вірить усім серцем у свою правоту. Він гадає, що правий, тоді як це не відповідає дійсності. Людина, яка відмовляється коритися Слову Божому, спокушає своє власне серце.

Хіба не цікаво порівняти дві біблійні думки: перша – «багато хто» чекатиме, що потрапить не небеса, але їм буде відмовлено в цьому, і друга – багато хто «спокуситься» (чи образиться) в останні дні (Мф. 24:10)? Можливо в обидві ці групи входять одні і ті ж люди?

Деякі вірні настільки сильно мучаться від непрощення, що вони чекають смерті, у надії, що вона принесе їм полегшення. Але це неправда! Ми повинні розібратися з непрощенням зараз, інакше від нас зажадають заплатити неможливе.

Бог Отець вчинить так з кожним вірним, що відмовляється простити від серця, – якою б великою не була кривда або образа.

Ісус говорив дуже конкретно, щоб усі учні зрозуміли Його притчі. Ісус давав тлумачення майже кожній Своїй притчі, якщо Його учні просили про це. Проте в цьому випадку Він хотів, щоб у людей не виникло жодних сумнівів і незрозумілостей відносно суворості суду для тих, хто відмовляється простити.

У багатьох інших випадках Ісус також говорив дуже ясно, що якщо ми не прощатимемо, то і самі не будемо прощені. Пам’ятайте, що Він не такий, як ми: Він має на увазі те, що каже.

Не часто зустрінеш таке в церкві. Замість цього вірні знаходять вибачення і виправдання тому, що носять усередині себе непрощення.

Непрощення вважається меншим гріхом, ніж гомосексуалізм, перелюбство, злодійство, пияцтво і т. ін. Але ті, що відмовляються прощати, також не успадкують Царства Божого, як і ті, хто загруз у великих гріхах.

Деякі можуть подумати, що це сувора проповідь. Але я дивлюся на неї, як на звістку милосердя і попередження, а не суворого суду. Що ви віддасте перевазі: бути сьогодні викритим і напоумленим Духом Святим і пережити істинне покаяння і прощення, або ж відмовитися прощати і почути, як Господь скаже вам: «Відійдіть від Мене!», коли вже надто пізно каятися?

Попередній запис

Прощення і духовний ріст

Ми бачили багато пасток непрощення в нашому власному служінні. Коли я почав проводити служіння в Індонезії, я жив у будинку ... Читати далі

Наступний запис

Помста – це пастка

Бажання мстити за себе має бути для нас настільки чужим, щоб ми уникали навіть думок про це. «Нікому не відплачуйте ... Читати далі