Ми бачили багато пасток непрощення в нашому власному служінні. Коли я почав проводити служіння в Індонезії, я жив у будинку багатого бізнесмена. Він і його сім’я відвідували церкву, в якій я служив, але вони не були спасенними.
Впродовж того тижня, коли я був там, його дружина прийшла до спасіння; потім він і їх троє дітей. В їх життя прийшло звільнення, і уся атмосфера в домі змінилася. Велика радість наповнила їх. Коли вони дізналися, що я збираюся ще раз приїхати в Індонезію зі своєю дружиною, вони запросили нас жити в себе і запропонували сплатити квитки на літак для усієї нашої сім’ї і няні, що доглядає за дітьми.
Ми приїхали і провели десять служінь в їх церкві. Я проповідував про покаяння і про присутність Божу. Ми відчували Божу присутність під час служіння, що супроводжувалася сльозами покаяння в залі.
Уся ця сім’я також була присутньою там. Мати чоловіка, що живе в тому ж місті, теж відвідувала кожне служіння. Вона також внесла велику суму грошей для оплати авіаквитків для наших дітей. Десь наприкінці тижня мати цього чоловіка подивилася мені прямо в очі і запитала: «Джоне, чому я жодного разу не відчула присутність Божу?»
Ми щойно закінчили сніданок, і усі інші вже пішли.
«Я відвідувала кожне служіння, – продовжувала вона, – і уважно слухала усе, що ти казав. Я виходила вперед для покаяння, каялася, проте жодного разу не відчула Божої присутності. Я ніколи ще не відчувала Божу присутність».
Я трохи поговорив з нею і потім сказав: «Давайте помолимося за вас, щоб ви були сповнені Божим Духом». Я поклав свої руки на неї і почав молитися про те, щоб вона прийняла Духа Святого, але не відчувалося взагалі жодної Божої присутності.
Потім Бог промовив моєму духу: «Вона тримає непрощення стосовно свого чоловіка. Скажи їй, щоб вона простила його».
Я прибрав руки. Я знав, що її чоловік вже помер, але, подивившись на неї, сказав: «Господь показав мені, що ви тримаєте непрощення стосовно свого чоловіка».
«Так, – погодилася вона. – Але я зробила усе, що в моїх силах, щоб простити його».
Потім вона розповіла мені про жахливі речі, які він коїв з нею. І я міг зрозуміти, чому їй було нелегко простити його.
Але я сказав їй: «Для того, щоб ви могли щось приймати від Бога, треба простити», – і пояснив їй, що Ісус учив про прощення.
«Ви не можете простити його власними силами. Ви повинні принести це до Бога і спочатку просити, щоб Бог простив вас. Після цього ви зможете простити свого чоловіка. Чи бажаєте ви відпустити свого чоловіка?» – запитав я.
«Так», – відповіла вона.
Я повів її в простій молитві: «Отче Небесний, в ім’я Ісуса я прошу в Тебе вибачення за моє непрощення до чоловіка. Господи, я знаю, що не можу простити його своїми силами – я вже зазнала невдачі. Але зараз перед Тобою я відпускаю мого чоловіка зі свого серця. Я прощаю його».
Щойно вона сказала ці слова, по її щоках потекли сльози. «Ми настільки сильно відчували присутність Господню, що прийшли в трепет і благоговіння перед Ним. Вона плакала близько п’яти хвилин. Ми трохи поговорили, а потім я просто запропонував їй насолоджуватися присутністю Господньою. Вона продовжувала поклонятися Йому, а я пішов з їдальні, залишивши її одну.
Коли ці новини дійшли до її сина і невістки, вони були здивовані. Син сказав, що ніколи не бачив, щоб його мати плакала. Вона сама не пам’ятала, коли плакала востаннє:
«Навіть тоді, коли мій чоловік помер, я не зронила жодної сльозинки».
Того вечора на служінні вона прийняла водне хрещення. Впродовж наступних трьох днів прекрасна сяюча посмішка не сходили з її обличчя. Я не пам’ятаю, щоб бачив її колись до цього усміхненою. Вона не прощала, а тому перебувала у в’язниці непрощення. Але щойно вона відпустила і простила свого чоловіка, то прийняла силу Господню у своє життя і стала реально відчувати Його присутність.
Слуга, який не простив
У 18-му розділі Євангелія від Матфея Ісус проливає ще більше світла на рабство, що виникає в результаті непрощення і образи. Він напучував учнів, як треба примирятися з братами, що образили їх (Ми розглянемо примирення в одному з наступних розділів).
Петро запитав: «Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?» (Мф. 18:21). Він вважав, що чинить великодушно.
Петро любив усе доводити до крайності. Це він сказав: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі» на горі Преображення (Мф. 17:4). Тепер же він здавався собі таким великодушним: «Я справлю враження на Учителя своєю готовністю прощати до семи разів».
Але він отримав вражаючу відповідь. Ісус розвіяв те, що Петро вважав великодушністю: «Не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21-22). Іншими словами, прощай так, як це робить Бог – необмежено.
Для того, щоб підкреслити Свою думку, Ісус розповів притчу. «Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів» – (Мф. 18:23-24).
Для того, щоб мати уявлення наскільки величезна сума, про яку говорить Ісус, ми повинні дізнатися, що таке талант. У ті часи талант був одиницею виміру. Він використовувався для виміру золота (2Царств 12:30), срібла (3Царств 20:39) та інших металів і товарів. У цій притчі він є боргом, так що ми можемо сміливо стверджувати, що Ісус мав на увазі міру ваги золота або срібла. Припустимо, що це було золото.
Звичайний талант дорівнював приблизно 37 кілограмам. Це була вага, яку могла нести людина (див. 4Царств 5:23). Десять тисяч талантів дорівнюватиме приблизно 375 тоннам. Отже цей слуга був винен своєму цареві 375 тонн золота.
Зараз ціна на золото десь 1800 доларів США за унцію (28,3 гр.). На сучасному ринку талант золота коштуватиме 2.160.000 доларів. Отже, 10.000 талантів золота коштують 21,6 мільярда доларів. Цей слуга був винен своєму цареві більше ніж двадцять один з половиною мільярди доларів! Ісус вказує тут на те, що цей слуга мав такий борг, який він ніколи не зміг би віддати. Ми читаємо: «А оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому» – (Мф. 18:25-27).
Тепер давайте подивимося, що ця притча говорить нам про образу. Коли виникає образа, хтось стає боржником. Ви чули вираз: «Він мені заплатить за це!» Тому прощення подібне до анулювання боргу. Цар являє Бога Отця, Який простив цьому слузі такий борг, який він ніколи не зміг би сплатити. У Колосян 2:13-14 ми знаходимо: «І вас, що були мертві в гріхах і в необрізанні плоті вашої, оживив разом із Ним, простивши нам усі гріхи, знищивши вченням рукописання [сертифікат наших боргів], що було про нас і проти нас, і Він узяв його з середовища і прибив до хреста».
Борг, який нам простили, було неможливо сплатити. Не існує жодної можливості повернути Богу все те, що ми Йому винні. Тому Бог приніс спасіння як безкоштовний дар. Ісус сплатив за сертифікатом наших боргів. Ми можемо бачити паралель між взаєминами цього слуги з царем і нашими взаєминами з Богом.
«Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен» (Мф. 18:28).
Динарій приблизно дорівнював зарплаті робітника за один день. Отже за сучасним рейтингом США сто динаріїв дорівнюватимуть близько 9.000 доларів. Тепер продовжуйте читати: «Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу» – (Мф. 18:29, 30).
Його товариш був винен йому певну суму грошей – одну третину річної зарплати. Як би вам сподобалося, якби ви втратили третину свого річного доходу? Але пам’ятайте, що цій людині простили борг у 21,6 мільярда доларів. Навіть за усе своє життя він не зміг би заробити стільки грошей!
Образи, які в нас є стосовно один до одного, порівняно з тим, наскільки ми образили Бога, можна уподібнити пропорції 9.000 доларів до 21,6 мільярдів. З нами хтось міг чинити дуже погано, але це неможливо порівняти з нашими власними злочинами проти Бога.
Вам може здаватися, що нікому ніколи не було так погано, як вам. Але ви не усвідомлюєте, наскільки погано обійшлися з Ісусом. Він, невинний, став непорочним заколеним агнцем.
Людина, яка не може простити, забула, який величезний борг прощений їй самій. Коли ви усвідомлюєте, що Ісус врятував вас від вічної смерті і мук, ви вивільните інших без якихось умов (Про те, як це зробити – у 13-му розділі). Немає нічого гіршого, ніж провести вічність в озері вогненному. Там немає жодного полегшення, там черв не вмирає і вогонь не вгасає. Це місце було приготоване для нас, поки Бог не простив нас через смерть Його Сина, Ісуса Христа. Алілуя! Якщо вам важко прощати, подумайте про реальність пекла і любов Божу, що врятувала вас від нього.
