
«Життя мінлива річ» – з цим твердженням погодиться чимало людей, мимоволі згадуючи випадки, коли власне життя чи життя близьких людей робило несподівані і неочікувані розвороти. І найчастіше не в кращий бік… Але навряд чи в когось з людей подібні розвороти набували такого трагічного масштабу, як це сталося в житті Ісуса з Назарету: ще зовсім нещодавно, здавалося б, усе столичне місто привітно вітало Його словами «Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!» (Ін. 12:13), а менше ніж через тиждень той самий натовп, здавалося б, усе столичне місто, несамовито кричав: «Розіпни, розіпни Його!» (Ін. 19:6). Кричав до такої міри, що навіть здивував Понтія Пилата, людину, яка ніколи не відрізнялася сентиментальністю чи добротою, проте на фоні розлюченого натовпу цей римський намісник виглядає «гуманістом», намагаючись уберегти Засудженого від страти.
Втім, не уберіг… Бо не ставив собі за мету, а лише намагався не мати проблем через те, що буде винний у смерті Сина єврейського Бога, як він там собі міг уявляти, користуючись асоціаціями з поганською міфологією. Але в цілому Пилат хотів добра, от лише духу забракло, щоб наполягти на своєму.
Ясна річ, хотіло добра юдейське священство, звісно, у власній інтерпретації. Чого лише вартують слова первосвященика Каяфи: «Краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 11:50). Той Чоловік і помер. Тільки не за один народ, а за всі народи світу, «щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16).
Хто ще там «засвітився»? Римські вояки, які спочатку до півсмерті побили Безвинного, а потім прибили цвяхами до хреста? – Так вони взагалі виконували наказ! Виходить, теж не робили нічого поганого, звісно, з військової логіки…
Був ще натовп. Але що взяти з натовпу? Він завжди мислить мірками найбільш безглуздого та найменш обачного серед свого складу і за 2000 років у цьому плані мало що змінилося. Хто там ще залишився? Христові учні, які окрім Івана, «з остраху перед юдеями» (Ін. 20:19) всі повтікали. Але їх теж, звісно з погляду людської логіки, можна зрозуміти: Учитель заарештований, надія на відновлення жаданого Юдейського Царство зникла і попереду на них чекає рівно нічого. Окрім помсти з боку ревнителів батьківських передань.
І хто залишився в підсумку? Група жінок, «які прийшли з Ним з Галилеї», і «стояли віддалік і дивилися на це» (Лк. 23:49), а також Никодим та Йосиф з Аримафеї, які за життя Учителя боялися виставляти своє учнівство, а тут, відкинувши усякий страх, віддали, як тоді вважали, Учителю останню шану.
Здається, пригадали всіх, окрім винуватця, що запустив низку згаданих подій: «Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників і сказав: що хочете дати мені, – і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його» (Мф. 26:14-16). Втім, за бажання, і для Іудиних мотивів можна знайти якесь виправдання.
Тепер поглянемо на ці події з іншого ракурсу: так, юдейське священство знайшло б спосіб схопити Ісуса без допомоги Іуди, але священики зробили це саме з його допомогою. Так, Пилат не хотів смерті Ісуса, проте він допустив, щоб Його стратили. Можливо, римські вояки особисто не мало нічого проти Ісуса, проте вони все ж таки здійснили страту. І натовп просто кричав і коїв усілякі шаленства, як він це робить зазвичай, проте саме цей натовп створив зручний фон, щоб у священства вийшло дотиснути Пилата. І священики начебто керувалось Божим Законом, проте в підсумку відправило на смерть Бога-Сина. Лише жінки, «які прийшли з Ним з Галилеї», Йосиф, Никодим та згодом решта учнів залишаться поруч з Ісусом.
Чому нас може навчити цей приклад? У жодному випадку не можна виправдовувати зло. Навіть найбільш благим мотивом. І завжди, повторимо, завжди можна залишитись біля Ісуса. І зробити це можна лише за умови, коли ми безтями любимо Його: «У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх… Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас» (1Ін. 4:18,19).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
З іншого ракурсу

